🇺🇦
Я буду завтра... може, ще сьогодні...
надвечір стану вдома на поріг:
хай не зуміє вороння голодне
зламати волю до нових доріг.
Не знаю, хто ще стане коло мене
чи буде там замучений звіздар —
Бог збереже усе, що бережене,
час перегорне знову календар.
Не розумію, що миліше серцю:
морозний доторк чи безхмарна синь —
я ще лечу між паралельних терцій
і вчу таємну мову берегинь.
Я буду там. Я буду. Непомітне
помічу світло — десь таки зорить —
у хаті ж пахне печиво бісквітне
і в храмі тепла свічечка горить,
мій вечір ділить молитви порі́вно,
мов крає хліб, на радість, на нудьгу.
Я буду там. Я буду, безсумнівно,
і почекаю знов на вість благу.
Любов Уманська
Немає коментарів:
Дописати коментар