Весна - це диво. Літо - дивина,
А Україна - це пшеничний колос.
Мішки на возі, кінь біля млина
І батьків тихий з хрипотою голос.
І материна пісня про любов.
І тітки Насті куца мичка льону.
І ніч коротка, вся із молитов,
Вплітає в коси квіточку червону.
А Україна - ниви і лани.
Старі тополі й молоді каштани.
І клени золоті, й лини.
І гамірні, і мовчазні майдани.
І осінь в України вся в хмелю.
Й зима на санях в білому кожусі.
А небо голубе із кришталю.
І хліб духмяний в баби на обрусі.
І в діда в клуні серп, ціпи, коса.
Грабки, граблі, лопати і фуганки.
А під ногами весняна роса
Рожеві квіти і такі ж серпанки.
Це Україна, це все її плоть.
Душа вразлива й водночас багата.
І доля в неї щоб муку молоть.
І на всі боки біла в неї хата.
Під хатою панич, перстач, ірис.
І мальва, й наперстянка, й матіола.
І сиплеться в мішок мука і ґрис...
І дивиться з ікон святий Микола...
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар