Куди поділась доброта
І віра в Господа свята
У наших вчора ще "братів",
Сестер двоюрідних, сватів.
Куди поділась, чи ж була.
Їх пам"ять мохом заросла,
Замулилась як джерело.
Болото їхнє "зацвіло".
А розум всох, а думка скисла.
Над ними хмара мух нависла.
Гіпноз їх душі полонив,
А вітер совість обтрусив.
Все стало біля них нікчемне,
Безлике, сіре, чорне, темне.
Неприязне, давно огидне.
Де ваше, сестри, слово рідне.
Нема, не чути. "Что та как".
А дід ваш був колись козак.
А баба дбала за вас дбала,
За своїх внуків душу клала.
А ви віддячили вражини.
Зірвали хустку з України.
Вкрали історію й розбили
Ту хату, де вас так любили.
Така ось правда, воріженьки.
Немає більше у вас неньки.
Свою ви совість поховали
На полі, де жита палали.
Така ось правда і любов.
На ваших пальцях наша кров.
На ваших дронах ваша лють.
Хто ви такі - пора забуть.
Г.Потопляк.
Підходить кінець найкоротшого року,
Був січень і лютий, а потім - війна...
Життя зупинилось. Ми втратили спокій,
Бо надто велика у неї ціна...
Вона забирає в людей найцінніше:
Будинки, родину, а в когось - життя...
Тримайтеся, друзі, щосили, міцніше,
Бо з тої дороги - нема вороття...
Підходить кінець найкоротшого року:
Без брата, без батька, без сина...
У ніч новорічну єдине бажання:
Тримайся, моя Україна...
Юлія Гончарова 11.12.2022
ПЕРЕДЧУТТЯ
Війна скінчиться… Пекло це скінчиться.
Блакитне небо сонцем зацвіте.
Дозріє в полі золота пшениця,
Нове майбутнє роду проросте.
І за столом збереться вся родина,
Згадає всіх полеглих на війні.
І буде мир! І буде Україна!
Лунатимуть віки її пісні.
Моя земля - прекрасна, дужа, сильна!
Чужинцям не топтатися по ній.
Бо нездоланна нація, стосильна,
Коли, як стрій, згуртована в борні.
І я щаслива серцем проростати
В сади розкішні, ниви і гаї.
Я - українка, жінка роду, Мати.
І сокровенні почуття мої.
Бо я люблю правдиво й незрадливо
Мою Вкраїну, зранену вогнем.
Вона - прекрасна. Сяє, наче диво,
І сили набуває день за днем.
Ми вистоїмо. Буде перемога.
Засяє сонце миру з висоти.
З молитвою звертаюся до Бога:
Мій Боже, Україну захисти…
Вкрий омофором наші рубежі.
Мій Боже, Україну збережи!
МАРІЯ МОРОЗЕНКО
Не вітайте мене з Новим роком..
Календар хай сторінку горта,
бо у нього свої ,бачте, строки ..
А для мене тепер він —зима..
Він прийде десь у День Перемоги,
Як скінчиться кривава війна,
як сини повернуться додому,
дочекається тата дитя
Не пускайте у небо салюти
Не тривожте розстріляних душ
Там їх стільки багато.. повсюди..
Вони звідти вже нас бережуть.
І не лийте у келих шампанське,
Поки хліба нема десь…води..
Як поглумлене ворогом щастя
І багато навколо біди.
Не будіть, тих кого не вернути ..
Не співайте веселі пісні..
Поки гинуть в Херсоні..в Бахмуті..
Поки тиші нема на землі.
Не вітайте мене з Новим роком
Не пишіть мені звичні слова
Я чекаю лише Перемоги
І бажаю усім вам —ЖИТТЯ
27.12.2022
Автор: Лариса Юсковець
Селом ішов зажурений Святвечір.
Вдивлявся в вікна опустілих хат.
Кого ж він обійматиме за плечі,
Як вже нема кому святковий лад
Навести в пустках... Розлетілись діти,
І відійшли у засвіти батьки.
Нема кому святвечору радіти
На тих подвір'ях,де колись санки
З горбка малечу везли у замети.
А в стайнях батько сіно розкладав.
І мак в макітрах мами вміли терти,
Витав в повітрі запах різних страв.
Де за вечерею смачною гомоніли
Батьки і діти,бабці,дідусі.
Простим речам там від душі раділи.
І де ж тепер поділися усі?...
Де ті усміхнені старенькі бабці,
Що теревенять з внуками собі?
Ті пампухи і калачі на лавці
І метушня та гомін у дворі?
Лиш пустки й тиша - все,що залишилось
У наших селах і людських дворах...
Дай Боже,лиш,щоби не розгубилась
Любов,повага,радість у серцях.
І якщо є приїхати до кого
В те малолюдне непривабливе село,
То поспішіть,щоб не жаліти того,
Як не буде провідати кого.
І навіть якщо там самотня пустка,
Приїдьте в ті обійми тишини!
Нам варто пам'ятати хто ми й звідки,
Щоб залишатись справжніми людьми!
Оксана Гудзь
