Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

Ой , лелеки-лелеки ,
Повертайте з далеких доріг ,
Заберіть і мене ,
Віднесіть моє тіло додому ,
Покладіть серед саду ,
Де бАтьківський рідний поріг ,
Не судилось мені ,
Повернутись до неньки живому .

Ой , лелеки-лелеки ,
Підніміте мене на крило ,
Ще , хоч раз хай побачу ,
Як квітують садки і діброви ,
Хай побачу поля ,
Серед них моє рідне село...
Там десь батько сидить мій ,
Печально нахмуривши брови .

Ой , лелеки-лелеки ,
Та не високо дуже летіть ,
Та не швидко летіть ,
Дайте вволю мені надивитись...
Ой , простіть мені мамо
І тату, будь ласка, простіть ,
Та не плачте прошУ ,
І не треба так гірко журитись .

Я зробив все що міг ...
За одним тільки дуже болить ,
Хто догляне вас любі ,
Як старість з рокАми настане ...
Та, я вас не забуду ,
Я і звідтам вас буду любить ,
І за вас помолюсь ,
Коли перед Господом стану ...

                             Еміль Дубров.