Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

Комусь життя замало зрозуміти,
Що ми щасливі люди, бо живем!
І маємо по-справжньому радіти
Та насолоджуватись кожним Божим днем!

Комусь сім'ї замало, щоб відчути,
Що це найбільша цінність у житті,
Бо хтось у мріях в ній лиш може бути,
Страждаючи один на самоті.

Комусь замало жінку одну мати,
Бо хочеться екстриму та пригод.
А хтось не вміє взагалі кохати,
Такий різноманітний в нас народ!

Комусь замало грошей, волі й слави,
А хтось багатство бачить не в грошах.
Йому життя по іншому цікаве...
До різного лежить наша душа...

Комусь усе набридло і змарніло,
А хтось кожнісіньку цінує мить.
У когось щось нестерпно наболіло
І він в душі від розпачу кричить.

Комусь не вистачає ласки в слові,
Хтось не цінує те, що вона є.
А ще комусь так хочеться любові,
А доля чомусь зовсім не дає.

Завжди чогось ми хочемо... Природно!
Важливо зрозуміти головне
Й не гнатися за тим, що зараз модно,
А пам'ятати завжди лиш одне:

Любов до Господа й сім'ї, до мами й тата,
До рідних й близьких та, звичайно, й до життя!
Оце найбільше треба цінувати,
Бо кожен день іде без вороття!

                                    Катріна Рябой