Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

Ото би відірватись — і летіти,
Не озиратись — просто до небес,
А там уже із вітром гомоніти
Про Світло, сонце і любов без меж,

Про завтра, потім, про тисячоліття,
Та що тисячоліття — про віки,
Й не дихати, коли на ветхій фірі
Везти́мусь сіль по небу чумаки.

Скрипітимуть у обручі колеса,
Крутитиметься вісь, немов оса,
І я, маленька дівчинка у серці,
Задивлена в безмежні небеса...

Бо старість то для тіла, то для тіла,
Душа — без віку — вимите вікно,
Летять роки, аж пам‘ять розімліла,
Жила́ чи ні, а може, все — кіно?..

@ #ОксанаКузів
20.10.2019 р.