КЗССР "Ліцей імені Героя України Миколи Паньківа "

вівторок, 8 грудня 2020 р.

Мене доля зробила терплячою.
Так, у кожного, доля така.
Я була і глухою й незрячою.
Як травинка колюча й м"яка.
Була доброю, ніжною, впертою.
І долала баюри й рови.
І з тобою була я відвертою.
І кривилась від смаку айви.
Була щира. Кому така треба.
Була тиха. Для кого це все.
Я вдивлялась у клаптики неба,
Щиро вірила - небо спасе.
Гартувалась морозом і кригою.
На дощі розкисала не раз.
У дитинстві крутилася дзигою.
Не любила я завчених фраз.
І боялася слово сказати -
Бо не так, бо не тут, бо не те.
Почала я слова віршувати -
Молоде, золоте і святе.
Почала і продовжила жити
У цих римах, де радість і щем.
І продовжую далі терпіти
Сиві зими зі снігом й дощем.
Г.Потопляк.

Немає коментарів:

Дописати коментар