Прости нас, Боже, грішних і лукавих.
Ми прагнемо розваг, грошей і слави.
Ми нищимо і пагорби, і схили.
Без сповіді ідемо до могили.
Ми стільки раз клялися бути чемними.
Та всі ті клятви видались даремними.
Ми й далі дуримо, крадемо і глузуємо.
І слабшими, і кволими гордуємо.
І пам"ять наша викривлена й хвора.
Ми забуваємо що з нами було вчора.
Поклони б"ємо блазням й дурисвітам.
І вже забули спражній запах жита.
Прости нас, Боже, ми ж Твої є вівці.
Лише прости, не гладь нас по голівці.
Ми нині в пандемії болю й страху.
Ми на порозі відчаю і краху.
Хтось в цюю мить, можливо, і прозріє.
Хтось оковиту п"є, хтось тверезіє.
Хтось б"є поклони, просить Тебе, просить.
А хтось хлібину бідному приносить.
І це все ми. Ми всі одна рідня.
Ми космос підкоряємо шодня.
Ми вміємо ненАвидіть й любити....
О, Боже, підкажи як далі жити.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар