Весна поволі набирає силу.
П"є чай із чебрецю і дев"ясилу.
Їсть кашу з гречки, рису і пшона,
А на обід ще й келишок вина.
І до обіду квола, сіра, тьмяна.
А по обіді трішки-трішки п"яна.
Іде хитається, на вітрі тверезіє.
І вже з під снігу житечко яріє.
І вже бубнявіє на верболозі котик.
І вже калина шовкова на дотик.
І не колюча рожа під вікном.
І сонечко вже сходить за млином.
Весна іде та що вона несе.
Когось в цей час морозить і трясе.
Когось мордує кашель і задуха.
Когось рятує лише медовуха.
І світ в очікуванні дива, цілий світ.
Хтось пише для нащадків заповіт.
Хтось землю живить, живить її, оре.
А хтось недугу по палатах боре.
І це все наша нинішня весна.
Скоро проляже перша борозна.
Впаде зернина в землю й проросте
І вітер всі дороги підмете.
А поки що весна не дуже балує.
То засніжить, а то візьме й пожалує.
Ще молода, ще мало чого вміє.
А ми чекаємо, коли ж то потепліє.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар