Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

 СУМНА ДУША ПОЕТА...

Потомлена від лету,

Від фальші та зневір,

Сумна душа поета

Торує шлях до зір.

Оточена сліпцями,

Бажаючи прозрінь,

Блукає манівцями,

Кидає в небо тінь.

Втікаючи від скверни

І від облуди слів,

Шукає правди зерна

На грішній цій землі.

У прагненні до раю,

У тисячах згорань,

Щоразу зазирає

За незбагнену грань.

Іде у невідомість,

Назустріч злим вітрам,

До витоків, додому,

У свій небесний храм.

Лиш там - у світі істин,

Де янголи живуть,

Знайде нарешті пристань

І власну світло-суть...

2001р.

Наталія Крісман