ПОВЕРТАЙТЕСЬ, СИНОЧКИ, ДОДОМУ, ЩОБ ВКЛОНЯТИСЬ ЇЇ СИВИНІ!
Час біжить, мов ріка швидкоплинна,
Все міняється в світі щомить,
Тільки в Матері серце за сина
Всі віки однако'во щемить.
Запорошує пам’ять снігами,
Вже й на скронях давно сивина,
Та у серці лиш спомин про Маму,
Наче спалахом сонця зрина.
Це її перед сном колискові
Навівають нам райдужні сни,
А у Маминім сяйві любові
Виростають змужнілі сини.
Це вона нас навчає любити
Рідну землю, життя і людей,
І теплом Материнським сповиті
Ми по світу крізь терня ідем.
Серце Матері схоже на птаха —
У тривогах тріпоче завжди,
Бо летить без вагання і страху
Визволяти дитя від біди.
І які б нам хвороби та муки
Зла недоля в житті не несла –
Нас зціляють лиш Мамині руки,
Що торкаються ніжно чола.
І коли всі вже програно битви,
Смерть ось-ось у лещатах скує –
Тільки Мамина щира молитва
Порятує дитятко своє…
Хоч від праці вона похилилась
І від літ посивіла коса –
Наймилішими серцю лишились
Її ніжність, любов і краса.
Все життя ми несемо той спомин
Про усмі'шку та очі сумні...
Повертайтесь, синочки, додому,
Щоб вклонятись її сивині!
2001р.
Немає коментарів:
Дописати коментар