А вишня одягла білу фату.
З мережева тонкого, саме ту,
Що одягають в церкву на вінчання.
А вишня одягла фату ще зрання.
І стала перед небом чепуриться.
Красуня. Лише в сні така присниться.
І лише із полотен акварелі
Так пахнуть білосніжнії марелі.
І лише із садів, садів надії
Такі бурхливі майські сніговії.
Із непорочних, білих черешень
Цей неповторний аромат лишень...
І вишня у фаті, і абрикоса
До церкви йшла незаймана і боса.
Йшла під вінець і яблуня в віночку,
І грушка червоніла у садочку.
Під ними трави, квіти, і суцвіття.
Над ними сонячні і грозові століття.
Епохи вже давно вінки плетуть,
А вишеньки, а яблуньки цвітуть.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар