У ній є все: бездоння двох морів,
величчя гір, степів безмежний простір.
Тут Лукаш Мавку у лісах зустрів –
і тут відлунням завжди линув постріл.
Тут голосять трембіти на зорі –
і бойовий гопак заводить коло.
Тут заховались вишні у дворі –
і ліс зникає ген за видноколом.
Тут можна вийти вранці на поріг –
і закохатись у живий світанок.
Тут кличе переплетиво доріг,
зібравши всю палітру вишиванок!
Тут сині ріки, золоті поля,
і тут є люди.. о, які тут люди!
Людьми багата ця жива земля,
тому вона була, і є, і буде!
Ольга Криштопа
Немає коментарів:
Дописати коментар