І час пливе, й мороз міцніє.
І двері в хату на замку.
І під порогом зеленіє
Трава у срібному вінку.
І десь грудки, а десь болото.
А десь далеко журавлі.
Схилилась вишня біля плоту,
Лежать горіхи на столі.
Багато виїхало люду.
Хто за кордон, а хто в село.
Зима волочить траком груду,
Морозить вже сухе зело.
Зима волочить, ворог нищить.
А ЗСУ тримають вісь.
В повітрі тиша, потім свище.
Спочатку страх, а потім злість.
А потім треба далі жити.
Потрібно рухати вози.
І руки біля свічки гріти.
Й ловити ними дві сльози.
І запасатися терпіння -
Колоти, лущити, товкти.
І пригадать бабусі вміння -
На деці коржики пекти.
Потрібно і в блекаут жити
Без вигод, навіть без новин.
Донатити і боронити
У пору злив і хуртовин.
Сковзатися, але не впасти.
І спотикатись на ходу.
Такі реалії, контрасти.
Такі конвалії в саду.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар