Горять свічки...

 Горять свічки не поминальні.

Не жалобливий їх фітіль.

Горять свічки в опочивальні

І димом тягне звідусіль.

І гіркотою парафіну,

І прілим листям незими.

Накину теплу я кофтину

Й обійме ніч мене крильми.

Дивитимусь, як свічка тане.

Як котиться її сльоза.

ВІкно то чорне, то лиш тьмяне.

Із рук реальність вислиза -

Така холодна і бездушна,

Така трагічна, ледь жива.

Така вразлива й непорушна,

Як в квітні молода трава.

І біля мене сухо, сіро.

Ще чай гарячий, ще вода...

По образах стікає миро

І в Сави мокра борода.

І у Варвари мокрі щоки.

Чому заплакана, чому.

Вже полягали спать й сороки,

Вже й ніч занурилась в пітьму.

А я дивлюсь на свічку й плачу,

Бо там під Бахмутом лиш твань.

Там танки, гради на додачу.

Там хлище смерть із калабань.

І що мої ось ці проблеми -

Ну свічка, ну зв"язку нема.

А там згорілі хризантеми

І холод до кісток пройма.

Г.Потопляк.