А по камінчиках вода.
А попід берегом дві ямки.
А нічка темна і бліда
Крилом торкається до клямки.
Залазить мовчки на поріг
Не то роса, не то ще сніг,
Не то весна у атмосфері.
Вже відлетів із вишень цвіт.
Вже вишеньки, як ті коралі,
Звисають із гіллі на пліт
У перламутровій емалі.
Вже яблучка, як кулачки,
Маленьких діток в сповиточку.
Вже верби, схожі на свічки,
Ховають від шуліки квочку.
А та вода тече, тече.
Тече вода й не витікає.
Ще холодно, не гаряче,
Ще холод за литки хапає.
Та літо скоро забринить
Ліловим дзвоником у лузі.
І буде дощить торохтіть
У молоденькій кукурудзі.
І буде повно смакоти -
Шовковиць, полуниць, лохини.
І буде літо наше йти
Стежками рідної країни.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар