Життя і смерть - дві вічні паралелі -
Метелики і їхня тінь на стелі,
Пташки у небі й перша борозна,
Вторинний грудень й первісна весна.
Перерви, збори, лекції, уроки.
Це вітер, вітер і затишшя слідом,
І втома знову й знов перед обідом.
Життя - це синтез і аналіз часу.
Це вчителька, що йде до твого класу.
Це батько, що нотацію читає,
Це мати, що за рученьку тримає.
Це все життя, його складна структура.
Тут радість, тут нерадість, тут зажура.
Тут вверх, тут вниз по сходах свого росу.
Завжди доводимо ми формулу непросту.
Завжди говоримо - вже краще, буде краще.
Ми сповідаємось перед собою натще.
Життя - це вірний хід і це помилка.
І кожен раз життя із понеділка.
А смерть прийшла, говорять, що з косою,
І огортає смутком і росою.
Веде у кращий світ - так кажуть люди,
І сіє квіти на землі повсюди.
І квіти ті не десь - вони над нами,
Вони життя непереможні храми.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар