Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

 

Люблю тебе. Я признаюсь в любові

Землі своїй, що зводить Божий храм.

Ці землі, ріки, ці знамена крові

Ніколи і нікому не віддам.

Любитиму до скону сиві гори,

Поліський льон, херсонські кавуни.

Любитиму я найчорніше море

І наддніпрянські ниви і лани.

Трембіти звук і сльози й плач бандури.

Любитиму цей прихисток цимбал.

І з барабаном бути йти на мури,

І з скрипкою на європейський бал.

Люблю тебе, моя ти Незалежність,

Така вразлива і така жива.

Моя ти Сила духу й Обережність.

Моє Відродження, мої Жнива.

Моя Столице величі і духу,

Мій Київ сонця й місяця роси,

Тобі співають "Славимо" - послухай,

Почуй околиць рідних голоси.

Моя Вітчизно - ти Непереможна.

Люблю тебе - волаю, не шепчу.

Трохи заголосно, але сьогодні можна.

Я кожним словом про Любов кричу.

І Ти люби. Любов - найбільша сила.

І Ти Твори історію в борні.

О, Україно, ти для мене крила.

Ти Мати й Батько, Ти Життя мені.

Г.Потопляк.