Йде до зими. Лишивсь відрізок
Туманів, золотих берізок,
Гнилиць, грибочків і шипшини,
І гіркоти калини.
Лишився час на парасолі,
І на неспішні міркуваня,
І на хвилююче кохання.
Лишилось часу до морозу
На два листочки й одну розу,
Ковток води і чашка чаю
Лишилися мені до раю.
І одне яблучко надбите,
І поле дощиком помите.
І пару корчиків трухлявих,
І пару светриків дірявих.
Усе ще є - осіння мряка,
Мокрий туман, суха гілляка,
Берет, хустинка, плащик-кльош,
На одну ніженьку галош.
Усе ще осінь, моя осінь!
Пігментна плямочка на носі.
І на щоці тоненька риска.
В кишені валідол, іриска.
І так багато ще у мене -
І жовте, й синє, і зелене.
І дороге, дуже коштовне -
З джерел води відерце повне.
З поля зернина житня, яра,
З неба то сонечко, то хмара.
Я ще багата, бо живу,
Хочу сміюсь, хочу реву...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар