Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

 

У тому іншому житті,

У ті часи, коли світало,

Молились грішні і святі

За те, щоб поле розквітало.

Щоб був врожай, зійшов овес,

Щоб нива кукіль не родила.

Щоб сонце линуло з небес

Й була весною в тілі сила.

У тому часі без тривог

Жила любов, кохання зріло.

Ходив по хмарах босий Бог

І з ним життя чиєсь ходило.

Там мати ще була жива.

Там батько воду ніс до хати.

Росла під вишнями трава,

В яку хотілося лягати.

Там все було без лишніх слів -

Дерева, річка, діти, люди.

Там кущик бузини горів

І бив мене прямо у груди.

Цвіла калина, батоги

Петрові й не завжди Петрові.

Зимою там були сніги

Не хворі, а лише здорові.

А восени, а восени

Цвіла біленька конюшина,

Жовтіли клени, ясени

І посміхалась Україна.

Ну а тепер такі часи,

Такі вродились супостати,

Що вже нема в полі роси

І пусто, сіро біля хати.

І лиш льонок цвіте, цвіте

У плоті баби Катерини.

Ну що сказать мені на те?

Не виживу без України.

Галина Потопляк.

23.02.24р