и знаєте,так думала сьогодні,
Вони живуть..як на краю безодні,
І сива-сива стала голова..
Бузок цвіте, піони розпускають,
І навіть хтось із тортиком прийде..
Та вірні друзі щиро привітають,
Але вона..ще досі бідна, жде.
Одна з полону ,друга з-під Луганська,
А третя..я не знаю що сказать,
Забрала взимку та орда поганська,
Пішов до Бога син у двадцять п"ять..
Отак живуть,чи може й доживають..
Біленькі вишні,сиві матері,
Вони про свято завжди пам"ятають..
І ті піони синові,святі..
Як біг зі школи :"Мамочко,рідненька!"
Листівку гарну з вчителем зробив,
А мама все тулила до серденька..
Тепер лиш спогад душу спопелив.
На цю листівку дивимося із татом,
Там почерком написано кривим,
"Вітаю любу маму я зі святом!"
Таким весняним, ніжним ,дорогим..
Оце просте вітання від дитини,
Сьогодні ,як ніколи ,на порі..
Нарвуть піонів та ідуть до сина,
Мов пташенята, сиві матері..
Так дай вам Бог, якось навчитись жити..
Вдихати ті піони запашні,
Мовчать навік до вас ,могильні плити..
Лиш прилітають з неба журавлі..
То душі діток,летять до родини,
У Львів, Черкаси, Суми та Бахмут,
У Харків ,Запоріжжя щохвилини,
У всі міста,де мами їх живуть..
Стрічайте на подвір"ї журавляток,
Насипте їм ріднесеньким зерна,
А потім..якось треба відпускати,
До Божого небесного вікна..
Я прошу про одне, Всевишній Боже..
Ти їм здоров"я трішки збережи.
Бо лиш молитва матері поможе,
Що сина відпустила ,назавжди..
Хто дочекався, дякую Ісусе,
А хто чекає ,сили вам з небес,
Та знищити це зло Всевишній мусить,
Бо за людей прибитий,та воскрес!
Немає коментарів:
Дописати коментар