Складає Червень сіно у копицю...
Акація шепоче небелицю,
Ромашка признається у коханні,
Волошка п’є з роси перлини ранні.
Метелик сонце ловить на світанні,
Збуваються жасминові бажання,
Дзвенять у полі бджоли працьовиті —
Волошка простяглася скрізь у житі.
А вітер гладить ниву, мов дитину,
І пахне м’ята — щастям у долині.
Лелека діточок глядить в гніздечку...
Зозулька десь озветься недалечко...
Хліб дозріває в золотих стебельцях —
Веселка перекинула відерце...
Упише літній день у літо казку,
Ключів нам перекине щастя в'язку.
Усю цю казку губить війна люта,
Вдягнути хоче мирним людям пута…
Спалила ниви, вишні і покоси,
Залила кров'ю стиглі срібні роси.
Та переможе зло — добро і щастя!
Земля воскресне — вільна, від ненастя.
І жайвір знов нам пісню заспіває,
І мир нас всіх до купки обʼєднає.
Лариса Лисенко- Бабенко
Немає коментарів:
Дописати коментар