Уже і до Трійці дійшли ми помалу,
Ступа за ступою, під звуки ракет.
Вже липа нам пісню церковну співає
І в'яже духмяний, медовий букет.
І сонечко світить, та душу не гріє.
І вітер лоскоче - не треба, не тре...
І липа росте, і липа старіє,
І мати сорочку під нею пере.
А хмара то чорна, то сіра до біса.
То дощ перелітний, то рани старі.
Дорога до правди стара, давно лиса,
То мухи над вухом, то враз комарі.
Дорога нелегка, тяжка, як та гиря.
Та коник пасеться, корівка мичить.
Бракує всім нам переможного миру
Щоб радість відчути і далі тут жить.
Які кругом луки на Трійцю квітчасті.
Які в нас поляни - брикає теля.
І вже у зеленому, чистому платті
Стоїть перед Господом рідна земля.
І вже Херувими ведуть нас до світла.
І вже Серафими співають в саду.
О, Боже, о, Боже, як мало нам літа,
Як тяжко з корінням тут рвать лободу.
Але це ми зможемо! Зможемо! Зможемо!
На Трійцю три рази молитва луна.
Ми сильні, ми дужі, ми їх переможемо!
Між нами вже прірва, не то що стіна.
Уже і до Трійці... У клечанні хата,
І стіни в барвінку, і вікна в хмелю.
Пошли ти нам, Боже, наступні всі свята
У мирі, у щасті, без горя, МОЛЮ!
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар