Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

 Тобі дуже пощастить, якщо тебе зрадять.

Якщо ти зустрінеш тих, хто змусить твоє серце стискатися не від кохання.

Від болю, від сильного болю. Це буде дар.

Тобі випаде честь пройти крізь тінь. Пройти крізь темноту.

Ти побачиш, хто поруч не для тебе, а для того, щоб навчити тебе бігти.

Бігти не від себе, а до себе.

І ти побіжиш.

Босоніж, крізь темряву, в напрямку світла, яке завжди було в тобі.

Там, де колись було місце для співзалежності, виросте сад із твоєї свободи.

Він буде пахнути м’ятою і дикими травами.

Польовими квітами...

Його ніхто не зможе зруйнувати, бо ти сама — його ґрунт, дощ і сонце.

Це буде твоє пробудження. Ти згадаєш чого саме хотіла, коли була маленькою дівчинкою.

Не гучне, не кіношне пробудження — а ніжне, мов світанок.

Ти розкриєшся, як полин у полі — з гірчинкою.

Справжнє, живе. Ти побачиш світ в собі.

І вже ніколи не станеш меншою за свою силу.

Так, тобі дуже пощастить. Тобі вже пощастило...

• Настя Клименко •