У мене друзів... Скільки в мене друзів?
Як ягідок, як пташечок у лузі.
Як насінинок в соняху, як квітів
У щедрому і золотому літі.
Де мої друзі, де вони ось нині?
Хтось з них сьогодні в рідній Україні.
А хтось в світах, а хтось на тяжкій войні.
А в когось рани, рани незагойні...
Приснилась нині подруга зі школи -
У чорному, розхристані дві поли.
Якась байдужа. Дуже-дуже сиза.
Приснився хрест над нею й довга риза.
Нема подруги. Друга теж у рає.
І третя, і четверта... теж немає.
Ще молоді були, ще жить і жить,
Але пішли всі Господу служить.
Лишили все - хустки, сорочки, светри,
Велюри, шовки, штапелі і фетри.
І пам"ять, вічну пам"ять про "колись".
І заповіт мені - живи й молись.
Лишились друзі, мало вже лишилось.
Комусь дожити аж до ста судилось,
Комусь до дев"яноста, й слава Богу.
Та головне - зустріти б Перемогу.
Галина Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар