Було й мені колись двадцять чотири.
Було й мені колись всього лиш двадцять п'ять.
Були і посмішки, і очі щирі.
Це молодість була, що тут сказать.
Це були весни, сповнені любові.
Це були зими, сповнені пригод.
Ще тіло і душа були здорові
І до мети - ну жодних перешкод.
Хода легка, в руках усе "кипіло".
А танці - можу вальс і можу твіст.
А серце обійняти всіх хотіло
І молодість стояла в повний зріст.
І молодість рухлива, перелітна -
Сьогодні Рига, завтра вже Баку.
А молодість весела і привітна,
В малиновім і розовім соку.
І стільки в ній романтики й наїву,
І стільки безтурботності й жаги.
І всі дороги рівні, без курсиву,
І не круті "житейські" береги.
Така ось гама легкості і руху.
Така ось мить дівочої весни.
А вся душа з трояндового пуху
І їй ще так далеко до зими.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар