Ну що, мої подружки милі,
Чи ви живі, чи ви щасливі,
Чи встали рано і пішли,
Чи хоч копієчку знайшли,
Чи помолились, чи відчули.
Чи, що було, геть все забули...
Мої ви любі, є як є.
Потіште серденько своє.
Чим тішити? Хоч тим, що маєте,
Що в шафі від усіх ховаєте -
Хустинкою, що пахне мамою,
І платтячком з старою плямою.
І светриком, що ви зв'язали,
І тим, що вже повіддавали.
І старим фото ще з навчання,
І спогадами про кохання.
Новини. Ну які новини.
Тривожні линуть з України.
Нами торгують на Алясці
Ті, що без маски і у масці.
Які новини? Світ ще спить,
Ну а до нас весь час летить.
І від атаки до атаки
Горять лани, димлять байраки.
Такі реалії у нас.
Ще хочу запитати вас -
Як врожаї, чи стало сили,
Чи щось на зиму "закрутили".
Ну ось і все. Про себе? Мало -
Сонце сховалось, сонце встало
Пішло вмиватись, я за ним.
Болить мені? та менше з тим...
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар