Це Спасівка. Стоїть кругом жара.
Цвіте полин, гірчать вуста медові.
Корівка виповзає із двора,
За нею гуси білі, гонорові.
І підсихають всюди спориші.
І звіробій підсох, і пагін м"яти.
Обсипалися грона аличі
Та й застелили стежку біля хати.
Ще вчора вишні, нині вже грушки.
Роса над ранок, сонце плющить очі.
У полі трави, поміж них пташки
Блукають, як примари, проти ночі.
Це Спасівка. Картопля в бур"яні,
Квасоля на тичках, гарбуз в бадиллі.
І ностальгійно, й боязно мені,
Бо другий рік живемо в божевіллі.
Щодня, щоночі ворог в серце б"є.
Горланить і сміється, і радіє.
Вже Спасівка, вже пташка гнізд не в"є,
А лиш мовчить, клює зерно й жиріє.
А ми йдемо приглушені свинцем.
У осінь йдемо, темно де і сиро.
І молимося разом із Творцем
За рідний край і просимо лиш миру.
Галина Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар