Ми йдемо тихо в листопад...
коротші дні і довші ночі...
не повернути час назад...
Дощами плачуть неба очі...
Ми йдемо тихо в листопад...
зникає Осінь десь під листям,
яскравим, жовтим, бо вже час...
Калина вбралася в намисто...
Ми йдемо тихо в листопад...
Туди, де вітер з буревієм,
Де голий і безлистий сад...
Сумує за яскравим літом.
Ми йдемо тихо в листопад...
Розлука завжди смутком віє...
Нехай же гріються серця,
В яких живе завжди надія...
Ми йдемо тихо в листопад...
©️ Галина Адамович
Немає коментарів:
Дописати коментар