НЕ ПРОЩЕНИЙ ГРІХ
Зайшов до храму якось літній чоловік
Посвітив свічки і приложився до ікони
Став на коліна,озирнувся з боку в бік -
почав молитися і довго бив поклони.
Про щось шепочуть висохлі уста
І руки списані возносяться до неба...
Шукають очі чи ніхто не підгляда,-
І хреститься,якось не так як треба.
Із вівтаря священник підійшов
І тихо привітався біля нього:
-Ти,сину, певно дуже довго йшов
до цього храму,а також до Бога?!
Ти хрещений?
-Так отче,тільки я
накоїв за своє життя такого,
що і не знаю як свята земля
мене ще носить...та згадав про Бога.
Лиш сумніваюся чи Бог мені простить
Усі гріхи мої,бо далі так не можу.
Навчіть ня,отче,як мені просить
У нього прощення,допоки я ще ходжу.
-Покайся щиро,в чім твій тяжкий гріх?
-Безпутно жив,от видно все на шкірі...
Соборів без хрестів зібрав я скільки міг
І згодом відвернувся сам од віри.
Я,отче, убивав,палив і крав
Вино,жінки і гроші — моя віра...
Своїх батьків в могилу сам загнав
І з часом,бачу, схожим став на звіра.
Хоч звір вбиває,та не так як я,
А тільки з голоду чи ворога якого.
І от життєва стежечка моя
мене привела у цей храм до Бога.
Отче,скажіть, чи буде прощено мені?
І хто мені про те дасть якость знати?
-Візьми, мій сину,суху гілку, навесні
Її посадиш в землю і будеш доглядати.
Молися щиро,ввіруй у Христа,
Спіши творити тільки добро людям.
Спокутувати гріх,то справа не легка
З сухої гілки яблуню ростити будеш.
Минуло кілька років,сивий чоловік
Знов в храм прийшов на Святу Покрову.
Смиренно вже через поважний вік
і на священника почав чекати знову.
І цілий кошик яблук золотих
Він в храм приніс, і став їх роздавати
Усім присутнім, певен був,що в них
Таїться відповідь,яку він хоче взнав.
-Спаси нас Господи! Отче,це знову я
Прийшов до Вас,щоби повідать диво:
Прийнялась суха гілочка моя
І мені щедро яблук зародила.
Я стряс усі,лишилось тільки два
Струсить я їх не можу,що то значить?
-Дійшли до Бога вже твої слова,
Бо тільки Він все бачить і все знає.
Плоди зібрав,то значить,що гріхи
Ти всі спокутував, і Він тебе прощає
А двоє яблук — то твої батьки
За них,мій сину, прощення немає.
(автор Володимир Кравець)
Немає коментарів:
Дописати коментар