Засніжило в січні. Заблищала річка.
І у баби Теклі повна жару пічка.
Котик на рядюжці, згорнутий в клубочок.
На вікні сніжинки й білий голубочок.
Півник біля стайні й курочка рябенька.
А у плоті збоку яблунька старенька.
Повно всюди снігу, намело, нагнало,
Білії кожухи в фоси поскладало.
Сивії копиці з сіна і соломи.
В баби Теклі знову у литках судоми.
Крутить ноги з ночі, ниє в пояснинці,
А біля порога скачуть дві синиці.
Скачуть, просять хліба, а до хліба й сала.
Баба потихеньку хлібчика дістала,
Прив"язала нитку на білу салину.
Прив"язала здобич прямо на калину.
Хай себе потішить пташечка-синичка.
Впало дві сльозини з бабиного личка...
Ще зима стояла, ще сніги біліли
І літа, ну зовсім, бабу не жаліли.
Та вона трималась за ціпок руками.
Засівала поле синіми квітками...
Доброта у серці біль перемагає,
А любов лікує, всесвіт зігріває.
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар