Колись закінчиться війна.
Колись закінчиться проклята.
І буде знов буять весна,
Й дитя пригорнеться до тата.
І нічка буде без тривог.
І день лиш дощиком посіє.
Коли це буде? знає Бог,
А ще Пречистая Марія.
Коли минуться холоди
Й розтане крига на Дунаї,
Прийдуть корівки до води
І буде зелено у маї.
І буде скрізь цвісти бузок
Такий розкішний і духмяний,
І буде з листя образок
Висіть на вишеньці весняній
Коли, коли. Потрібно вже.
Потрібно зупинить свавілля.
Потрібно вигребти чуже,
І вирвати вороже зілля.
Й посіять зернятка весни
У горщики, хай проростають.
Хай тіні й зарева війни
У подиху весни зникають.
І мертві стануть проростать
І конюшиною, й травою.
І буде кожен день світать,
І пахнуть радістю живою.
Колись закінчиться біда,
Народне горе вкриють шрами.
Напоїть квіточку вода
Й дитя пригорнеться до мами.
Колись, не зараз. Боже, зруш
Оту скалу, що горем зветься.
Хай рідна наша сторона
З Твоїх долонь води нап"ється.
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар