Моя весна. Веду я свій рахунок -
Ось перша, друга. Далі поруч дві.
А далі п'ятий долі подарунок,
А далі шоста сяє у траві.
Мужніє час, відведений для спурту.
Весніє з кожним роком все скоріш.
Весна саджає квіточки на бурту
І гонить пташечок із поля - киш та киш.
Триває день. Я вже в весні двадцятій.
Вона весела, як і я сама.
Я енергійна, я прудка, завзята,
Бо я і є весна. Я є весна!
А далі я, як потяг на розгоні,
Тягну, везу, стараюсь, дорожу.
І в мене перша втрата "на долоні".
Яка вона? Нікому не скажу.
У 45 весна, як модна штучка -
Блищить, приваблює, хвилює. Золота!
З роси - хустинка, із вишень каблучка.
В душі - любов, у серці - доброта.
У 60 - все ті ж квітки весною,
Ті ж первоцвіти, то й же молочай.
А в 70 не всі уже зі мною.
Одні в дорозі, інші пішли в рай.
Але весна, але її потуга
Жива-жива і жовта, як курча.
Моя весна не перша і не друга,
Холодна, хоч блискуча, як парча.
І я її також порахувала.
Поклала до скарбнички своїх літ.
А я на неї довго так чекала
На цей бентежний яблуневий цвіт...
Галина Потопляк
23.03.2026
Немає коментарів:
Дописати коментар