Не хотіла, не бажала
Втома вкрила і застала
Прямо в хаті, там, де ліжник,
Де під грушею підсніжник.
Там, де нивонька знайома,
Дві невдачі і судома.
І три слізоньки в береті,
І мара одна в кашкеті.
Втома вразила під дих
Під іконою святих.
Сперло дихання на мить.
Дощ іде, рука тремтить.
Дощ у вікна, я під плед.
То кинджали, то шахед,
То два вибухи десь поруч,
То горить земля ліворуч.
Втома. Втома. По спіралі -
То вже "бурки", то сандалі.
То ще мир і раптом "бах",
Розпач, сльози, біль і страх.
Я стомилась. Всі стомились.
Верболози похилились,
Зацвіли вночі фіалки.
Радість вибита на скалки...
Та чіпляюсь я при цьому
За хмаринку невагому,
І за сонячну блакить,
Щоб ще трішечки пожить...
Галина Потопляк
Немає коментарів:
Дописати коментар