І бýло літо... Відходив Липень,
білявий красень з пшеничним чубом.
І сіяв спеку, укравши кисень,
сушив на шкварку зіллЯ над Бугом.
Пахніло медом. Крутились оси,
тягали літо собі до хати.
Мочили мавки у Бузі коси,
хотіли Липня собі забрати...
Висіло сонце, важке й гаряче,
пекло оладки старим женцям.
Стогнали трави і нетерпляче
ховали літо то тут, то там...
Відходив Липень. Лишав тривоги.
Кагором в гронах міцніла Осінь...
Стелив рум'янком стежкú й пороги
шляхетний Серпень, так повелося...
Ще бýло літо...
Людмила Галінська
Немає коментарів:
Дописати коментар