ДЯКУЮ БОГУ ЗА ОСІНЬ
Я дякую Богу за
ще одну осінь,
За стрічку сріблясту
в моєму волоссі,
За стоптані туфлі,
за зношені плáття,
За жменьку золи
із кохання багаття.
За вéсну, що вже
недосяжно-далека,
За літо, що в ирій
поніс вже лелека,
За душу, якій ще
не віриться й досі,
Що вогники айстр вже
запалюють осінь.
Змолочене жито
і зібрана гречка,
Хитається буднів
похмурих вервечка.
Між тиском та кавою
йде суперечка,
І вже в косметичці —
рецепти й аптечка.
На пару з безсонням
частішають ночі
І без причини —
заплакані очі,
Уже не зозуля —
сорока скрекоче,
А вперта душа в осінь
вірить не хоче.
А вперта душа
заблудилась у літі,
Де спів солов'я і
веселка в блакиті,
Де щастя п'янке й міцно
з'єднані руки,
Де серце не знає
ще болю розлуки.
Блукає душа моя
в юності й досі.
Гукаю — крик губиться
в різноголоссі...
З сріблястою стрічкою
смутку в волоссі
Іду зустрічати життя
свого Осінь...
Немає коментарів:
Дописати коментар