"Таємне Товариство Боягузів, або засіб від переляку №9"

Фантастичне і реальне у "Таємному товаристві боягузів"

Кросворд за повістю Л. Ворониної "Таємне товариство боягузів"

 

Тихе відеовітання для ЗСУ

 Місила паску, колись, бабуся,

хрестила тісто в великій мисці.

А я сопіла :" І я навчуся,

колись, як буду на твому місці..."

В білéнькій хустці. Ошатно вбрана.

Німа та строга. Лиш "Отче наш "...

І кухня чиста, ще ледь заспана,

ховала з ночі мисòк тираж.

І пахло раєм в старій хатині.

Молочні ріки збігали вниз,

крутились в денці, як в'юн по глині,

мов промінь світла між білих риз.

Жовтки, мов сонце посеред ночі,

злітались вкупку. Цукрився світ.

Місилось тісто, що бýло мочі

і спав клубочком край печі кіт.

Той дух ванілі, медів, цитрини

шугав край носа. Усіх дражнив.

Лягали поруч легкі хмарини

із борошèнця. То диво з див...

Сопіло тісто в святковій мисці.

Бабуся тàкож. І я. Удвох.

Сходила паска, як день -- врочисто.

І десь у небі всміхався Бог..

Людмила Галінська

 Цвітуть сади, від вчора почали.

І перша побіліла абрикоса.

А потім слідом сливи зацвіли,

А потім алича зеленокоса.

Цвітуть вони, не знають про печаль.

І про бої на сході геть нічого.

Пелюсточки летять у синю даль,

А приймочки торкаються святого.

Запліднюється божая роса

Й стікає миром по весняній сливці.

Вже з вишні дим малиновий звиса,

Та й завмирає на сріблястій гілці.

Та й пахне вже солодким, не гірким.

Не тліє горизонт, а вже палає.

Повзе зі сходу то туман, то дим,

І Воїн світла східний фронт тримає.

А сад цвіте й не думає про смерть.

Не думає про заморозки в квітні.

Життя тече - зерно, солома, дерть,

А над ланами птахи перелітні.

А над землею сонячна блакить

І вітерець куйовдить яблунь коси.

Легенько дощик в шибку торохтить

І мочить мої білі абрикоси.

Г.Потопляк.

Другорядні члени речення

Головні та другорядні члени речення

Словосполучення

Штучний інтелект як інноваційний інструмент для розвитку читацьких навичок

 

https://www.youtube.com/live/hzWdJsd17x8?feature=share

 

-Ой, чому ж ти, вербо, віти опустила:

Чи журба на серці чи весна не мила?:

Вітер -розбишака їй куйовдив  кіски...

-Вранці дуб старезний обіймав берізку.

Їй співав на вушко серенаду ніжну,

Гладив своїм листям сукню білосніжну.

А, з приходом нічки, дарував їй зорі,

Обіцяв стосунки - світлі та прозорі.

На наступний ранок дуб той похилився

Й до сосни старої міцно притулився .

Так стоїть і нині дуб старий скрипучий,

Вигляд має бравий, але менш рішучий.

На берізок білих тільки поглядає,

До сосни схилившись, стогне та зітхає.

Хоч кора у зморшках і немає чуба -

Все ж весна впливає на гормони дуба.

А тому я, вітре, опустила віти,

Щоби, ненароком, не зірвав ти квіти -

Від твоїх обіймів серце навпіл рветься:

Молодість усім нам тільки раз дається.

Надія, Козлова

 

Є телефони, що ніколи не задзвонять,

Є телефони, що мовчатимуть завжди…

Є телефони в не врятованих долонях,

Є телефони - їх ніколи не знайти…

Квартири є, в яких повилітали двері,

І є без вікон, а не тільки без дверей,

І є квартири, що лишились на папері,

І є квартири, що лишились без людей.

І люди є, які в майбутньому полоні:

Без телефонів, або навіть без квартир,

А є ще люди, що лишились в телефонах

Одним ім’ям, яке так схоже на пунктир…

06-04-2022 В. Пригорницький

 Ми всі свої, ми діти України.

Ми всі за Волю, ворог проти нас...

Ми виросли із кореня калини

І нам калина за іконостас.

Ми, як один, п"ємо дніпрову воду.

Їмо калач з пшеничного зерна.

Ми маєм хист і неймовірну вроду,

Таку як має дівчина-весна.

Ми маєм силу і човни козацькі.

У небі шлях до Криму із зірок.

Ми пам"ятаємо вози чумацькі

І сіль на них, як золотий пісок.

Як бірюза - поліський льон на полі.

Як та смола - чорнющий антрацит.

У всі віки ми прагнем лише Волі

І піднімаємо її на щит.

Нам треба лиш своє й свої порядки -

Хатина біла, вишня і верба.

На Паску - паска, на Різдво колядки.

І щоб стежина в поле голуба.

І щоб рої летіли над садочком,

Щоб в місті були правила свої.

Щоб квітень вабив молодим листочком

І тьохкали у серці солов"ї.

Ми прагнем волі, геть царів із трону.

Ми боремось за Волю кожну мить.

Ми створені з металу і бетону.

Та наше серце чує і болить.

І серед нас є "гниди", є сексоти.

Герої й зрадники, є ворог й не один.

Є в нас війна і повен міх гризоти.

Є Київ, Сміла, Бахмут, Чигирин.

Є боротьба і знову лиш за Волю.

За Рідний край, за землю і ліси.

Триває бій. Ми творим свою Долю

І промовляєм - Господи, спаси.

Г.Потопляк.

Числівники

Елеонор Портер. "Полліанна". Впізнай героя

Числівник у фразеологізмах

Який числівник?

Числівник як частина мови

 

- Посуньтесь, хлопці, сяду біля вас,-

Сказав білявий молодий хлопчина.

Ще вчора, певне, танцював він вальс,

Сьогодні - в собі впевнений мужчина.

- Ти звідки родом? Скільки тобі літ?-

У нього запитали такі самі.

Бо видко, що й вони недавно світ

Чарують ледь помітними вусами.

І почалась розмова, звідки хто,

Хто чим раніше у житті займався.

Один сказав:

 - Не встиг купить авто,

А інший:

-Лиш недавно закохався.

Хтось вихвалявся, що у них сади...

Їх було троє, десь із - під Полтави.

До когось не доходять поїзди,

У когось ще не скошені отави.

- У мене вчора народився син.

- У мене, хлопці, восени весілля.

- Я у своїх батьків лише один.

Як повернусь, ото буде застілля.

Аж раптом голос: 

- Хлопці, я до вас.

Притихли всі, лиш відізвався ротний:

- Вже обмаль місця, ще тобі не час.

Живи, браток, живи, бо ти трьохсотий.

Посуньтесь, хлопці...

Таня Алексійчук.