Моя Україна, моє перевесло.
Мої перші кроки, що в поле понесли.
Пташки срібнокрилі - і дятли й зозулі.
І землі і сльози Мартина Борулі.
Далекі і близькі стежки і дороги.
І матері відра, і батька пороги.
Моя Україна - це грицики в житі
І перша гроза у далекому літі.
Тут все дороге. Берези, осики.
Тут небо високе і зорі великі.
І місяць лягає вночі на подушку
І шепче дитині молитву на вушко.
Купаються трави в росі і барвінку
І мати у лісі шукає щотинку.
І буде мастити хатину й долівку.
І буде чекати із поля корівку.
Моя білокрила, моя довгокоса.
Моя Україна із льону і проса,
Високого дуба, пахучої гречки,
Із поту, із втоми. З терпцю й суперечки.
І скільки у неї дітей. Скільки втіхи.
Були в неї низькі солом"яні стріхи.
Були в неї жлукта, а нині вже пралки.
І квітнуть весною піони й фіалки.
Люблю тебе, рідна. До тебе тулюся
З тобою я плачу, з тобою сміюся.
І де б не була я, до тебе лиш лину
У синь неозору, весну тополину.
Г.Потопляк.
