середа, 16 квітня 2025 р.
Скоро будуть півонії квітнуть.
Скоро будуть іриси цвісти.
Промайнуло миттєво пів квітня.
Скоро будем віночки плести
Скоро травень, а далі плющі
Заплетуть молоду горобину
І бузкові, старезні кущі.
Скоро плахти дівчата дістануть
І підуть на любов ворожить.
Коли ніженьки нить перестануть,
Як же з ними та й віку дожить.
Як посіять, зігнутись удвоє.
І не впасти в рядочки криві.
Хто ці рани на пальцях загоє,
Хто зірве кропиву у траві.
Певно, люди, вони ж працьовиті.
Сонце сходить і сходить зело.
Як же хороше, солодко в літі.
Як же тяжко працює село...
Галина Потопляк.
15.04.25
вівторок, 15 квітня 2025 р.
понеділок, 14 квітня 2025 р.
Ну що забереш ...
А що забереш ти у іншу країну?
Цю землю святу чи розкішну калину?
Барвінок розлогий,що бабця садила?
Оці береги ,де гуляв і сміявся,
Чи річку,де сома зловить намагався?
Малину смачненьку ,суниці в долині..
Там буде усе...але лиш в магазині!
Там теж є ліси, і ставочок,і квіти..
Там тихо і добре,там бігають діти..
Та якось душа сильно виє і плаче,
Там ніби все добре,та щастя,не бачим.
І люди привітні,жаліють, кивають,
Та нашу біду по краплині приймають,
Та...бабці нема, та й іконку спалили,
Розлогий барвінок кати помісили,
Посохла калина,малина не родить,
У хату розбиту ніхто не заходить
Та що забереш? Все росія спалила..
Та знаєте люди,ми маємо крила!
Ми маємо душу її не забрати!
І мусимо знову з руїн воскресити!
Іконку посвятим,та храм відбудуєм,
На нашій землі без катів запануєм!
Калина розкішна у цвіті ще буде,
Бабусі нема,та її не забудем!
Барвінок росте, і малина смачна,
Бо духу у нас не зламає війна!
четвер, 10 квітня 2025 р.
вівторок, 8 квітня 2025 р.
понеділок, 7 квітня 2025 р.
Не стій у стороні,
Коли валяє вітер
Ці весни запашні,
Цей білосніжний квітень.
Коли життя тече
Коли горить кругом
Неспокою багаття.
Коли війна іде,
Літають хижі птахи.
Коли нестерпний біль
Веде тебе до плахи.
Не стій у стороні,
Позиція не дуже.
Як холодно мені,
Як немічно, мій друже.
Щоденна боротьба
За мир і виживання.
Так повно вороння
Кричить про холод зрання.
Так пахне молочай,
Та це лише омана.
Так хочеться у гай,
Та кровоточить рана.
Всі сили у кулак,
Всі нерви на припоні.
Боротись, тільки так
За ці квітки червоні,
За землю, рідний край.
Допомогти у скруті.
Бо тільки тут наш рай,
Ми тільки тут почуті.
Галина Потопляк.
07. 04. 25.
пʼятниця, 4 квітня 2025 р.
Як час летить. Як швидко все в природі.
Дівчатка всі одягнені по моді.
І їх батьки ще теж доволі стильні.
І ще дощі то тихі, то всесильні.
Трави на чорноземі тонкий пласт,
Квіток по полю торба, може дві.
І всі веселі, всі кругом живі.
Старенькі теж одягнені в пальтечка.
На коника накинута вуздечка.
І коники галопом, лиш курить.
Ой, як же час пришвидшено біжить.
Як його дні на сонці мерехтять.
Як його ночам тяжко засинать.
Як вечори рахують всі прибутки.
І як цвітуть весною незабудки.
Усе, як вихор, є і вже нема.
То мир, то тиша, то уже війна.
Чия земля? Твоя, моя, твоя.
І меду мало літом від роя.
І часу мало. Він щезає десь.
Ми молимося - дай нам хліба днесь.
І всі провини надбані - прости.
І дай нам сили хрест свій донести...
Галина Потопляк.
04.04.25
вівторок, 1 квітня 2025 р.
Засуджень людських - не минути нікому.
Судили нас завжди і будуть судить —
За те, що не встигли ще й досі зробить...
Комусь наша зовнішність не до вподоби...
Когось наш характер - аж бісить щодня...
Комусь наші звички - неначе хвороба...
Для когось відкритість - це щира брехня...
Дратує когось наша чесність і гідність...
Як кістка у горлі - правдиві слова...
Когось відштовхне доброта і наївність...
Проблема засуджень, нажаль, не нова...
Так, можна звичайно зручним для всіх бути,
Готовим здійснити бажання любе...
От тільки, про радість прийдеться забути:
Бо втратиш при цьому самого себе.
Засуджень людських непотрібно боятись.
Судили нас завжди і будуть судить.
Важливо собою завжди залишатись,
Щоб власне життя повноцінно прожить!
- Ольга Тріфонова
Все буде добре. Так собі кажу
Все буде добре. Треба тільки вірить
І чорну ніч світанок вкотре змінить.
Все буде добре… Лиш мине війна…
Живе ж у серці… Має жить надія
Все буде добре. Мрія лиш одна -
Щоб день новий прийшов у дім наш з миром.
Все буде добре. Як би не було...
Все буде добре. Як би вже не стало…
І гріє душу віра, як тепло.
Хоча в житті його так часом мало.
Все буде добре. В кожного своє...
Я знаю, думка також силу має.
І хай погане всіх нас омине ,
І хай добро сторицею вертає.
Лариса Юсковець
Підписатися на:
Дописи (Atom)