І поки «срачі» щодо Всеукраїнського диктанту єдности «Треба жити» трохи вщухають… Маю вірш😉🫶
А треба жити. Всім нам треба жити.
Життя іде — ні грама не стоїть…
І кожним подихом щоранку дорожити,
І дякувати Богу за цю мить.
І бачити, яким буває небо,
Які бувають гарні вечори,
І що шепочуть над водою верби,
І що підспівують їм юні явори.
Бо треба жити. Всім нам треба жити.
Серед новин і вічної зими…
І як важливо душу не згубити
У цих тенетах вражої пітьми.
А треба жити… Хоч ламають крила,
Хоч часом все буває шкереберть…
Бо часто так, чекаючи на диво,
Нас у буденності з’їдає круговерть.
Бо треба жити, любі, треба жити —
Радіти літній спеці і дощам,
Кохати, вірити й Господа молити,
Щоб силу дарував у штормі нам.
Бо треба жити… Якось треба жити.
Із першим проліском вдихати аромат,
А ще — навчитися нікого не судити,
Бо кожен має свій етап із втрат…
© Аліна Войтенко
Немає коментарів:
Дописати коментар