Іван Білик "Дарунки скіфів"

 

День народження Google

 Я зустрічаю осінь біля тину.

Біля воріт гукаю - гей, сюди.

На плечі плащ болоньєвий накину,

На руки хустку, все ж бо холоди.

Стою одна. Лелеки відлетіли.

Шпаки залишили вишневий сад.

Лиш зимні роси в травах торохтіли.

Лиш дощ по вікнах стукав невпопад.

Спинилась осінь прямо під порогом.

Розхристана і з виду молода.

Стоїть, хвилює душу монологом

Про те, як в річці сивіє вода.

Розповідає про старі каштани,

Про жолуді і їх рудий кожух.

Я слухаю і так хочу до мами,

Де піч тепленька й український дух.

В коморі діжка з білою мукою.

У клуні серп на цвяшку, на стіні.

І пахне грушкою й калиною терпкою.

І за вікном мій сад у бурштині.

Я чую осінь шепче і голосить.

Запрошує до танцю в листопад.

Вона в садку траву на зиму косить,

А він жовтіє, мій старенький сад.

А я стою у плащику під дубом

І жолуді все падають до ніг.

І в небі осінь з золотим тризубом,

Як радості моєї оберіг.

Галина Потопляк

2022

Чергування у—в

Милозвучність. Чергування У/В

Відмінювання числівників

Відмінювання числівників

Правопис НЕ з різними частинами мови

НЕ з різними частинами мови

 

 

Я дякую Богу за ще одну осінь,

За стрічку сріблясту в моєму волоссі,

За стоптані туфлі, за зношені плАття,

За жменьку золи із кохання багаття.

За вЕсну, що вже недосяжно-далека,

За літо, що в вирій поніс вже лелека,

За душу, якій ще не віриться й досі,

Що вогники айстр вже запалюють осінь.

Змолочене жито вже й зібрана гречка,

Хитається буднів похмурих вервечка.

Між тиском і кавою йде суперечка,

А у косметичці - рецепти й аптечка.

На пару з безсонням частішають ночі

І без причини - заплакані очі,

Уже не зозуля - сорока скрекоче,

А вперта душа в осінь вірить не хоче.

А вперта душа заблукала у літі,

Де спів солов'я і веселка в блакиті,

Де щастя п'янке й міцно з'єднані руки,

Де серце не знає ще болю розлуки.

Блукає душа моя в юності й досі.

Гукаю - крик губиться в різноголоссі...

З сріблястою стрічкою смутку в волоссі

Іду зустрічати життя свого Осінь...

ХолОдить роса ноги стомлені, босі.

Я дякую Богу... За Літо... За Осінь...

О. Грейнер-Савич

Есхіл "Прометей закутий"

Есхіл "Прометей закутий"

Відокремлені члени речення (повторення)

 

 

Вслухаючись в тихий шепіт дощу,

Під парасольку сховавшись яскраву,

Я на побачення з вереснем йду,

В калюжі ступаючи жваво.

Ховаються люди в затИшні кав'ярні,

Гарячій напій замовляють.

Я ж бо подамсь до осіннього парку,

Злато вже вересень там розливає.

Селфі зроблю, йому впавши в обійми.

Із листя букет. Як замовляла.

Скажи мені, вересню, що наробив ти,

Що палко тебе я отак покохала?

16.09.2025

Тетяна Северіна

 

Коли це в небі посвітало

На морозИ, на морозИ.

Коли пекти у грудях стало

І впали з неба дві сльози.

Коли відчула перший холод,

А потім другий завітав.

Коли змарнів пшеничний колос

Та й на ріллю холодну впав.

Чи вчора це, чи це ніколи

І не було, і не цвіло.

Коли ходила я до школи

І боса бігла за село.

А там сиділа й міркувала -

Наліво - річка, прямо - лан.

Я там під кущиком дрімала -

Навіщо мрійниці диван.

Я там була, як цар на троні,

Як мишка сіра польова.

А тут дощі такі солоні,

А тут я лиш напівжива.

Та хай, пусте! Я тут ще в змозі,

І воду квартами ще п'ю.

І хоч зима вже на порозі,

Та серце й досі ще в маю!

Галина Потопляк

 

Сьогодні, бабцю, снилась Ваша хата,

Як завжди, чиста й біла, наче сніг:

Підзорники красуються строкаті

І туляться до голих моїх ніг.

Крохмалем настовбурчені фіранки

Блакитно-біло прикрашають скло,

Я знову бачу сонце, що від ранку

Крізь візерунки посила тепло.

Он подушки з барвистим квітом гладдю

Пишаються на ліжку у кутку,

У кольоровім витканім міжрядді

Тре лапки павучок на килимку.

Годинник досі цокає у тиші,

Гойдає шишки дві на ланцюгах,

В коморі шарудять пискухи-миші -

Ось Мурчик тягне вже одну в зубах.

Рівненько тягнуться доріжки домоткані,

Підметені дбайливо на свята,

Під клечанням стара іконна рама

Ховає біль розпʼятого Христа.

Я не ходжу - все й так, як на долоні,

Та знов ніде не бачу, бабцю, Вас,

Лиш хусточку біленьку на ослоні,

З бліденьким цвітом, що спотворив час.

А де ж то Ви? Надворі біля клуні?

Чи жнете, бабцю, трави на межі?

Ви, певно, поряд, бо легким відлунням

Звучить Ваш голос у моїй душі.

@Ірина Москаленко

 

Так швидко небо охололо

Від тої літньої жари.

Так сильно в грудях закололо

Тієї літньої пори.

В осінню пору затремтіло,

В зимовий час переплелось.

Як швидко літо відлетіло,

Не все намріяне збулось.

Не повернулися сусіди

З чужих країв та й у свої.

І не пішли із двОру біди

І не чужі, а всі свої.

І мирна осінь не настала.

І нерви рвуться, як нитки.

І знову матінка дістала

Свої порожні калитки.

Так швидко зачинились двері

У білі мазанки-хати.

Так низько нахилились стелі

На ці обпалені світи.

І все промчало понад мною

І в невідомість подалось.

Лишилась тирса, купка гною...

Не все намріяне збулось...

Галина Потопляк

 

Минуло літо. Ніби й не було.

Ніби й не спало сонце в холодочку.

Парило вже давно перецвіло.

І вже не садить баба Євка квочку.

Вже дід Пилип не йде на луг косить.

Вже тітка Хівря квіти не сапає.

Вже легко в полі ноги заросить.

Вже холод за литкИ мене хапає.

Минуло літечко і ще одне.

Хвалити Бога витримали спеку.

Вже ранок в плащик кутає мене.

Вже я кладу грушки сушить на деку.

І клопочусь - перу, сушу, товчу.

Робота є, лінитися не гоже.

Про весь цей "ґвалт", про горе це - мовчу,

Про Україну - поможи їй Боже.

Про землю цю, що стогне від тривог,

Лише хороше мовлю і бажаю,

Хай, знову ж таки, буде з нею Бог.

І хай веде людей до свого раю.

Я клопочусь, а думи про своє -

Про бабу Ганну й дядечка Миколу.

І вже зітхає серденько моє.

І вже біжать школярики до школи.

Така пора, такі осінні дні,

Що лиш світає, тут уже й темніє.

Але під плотом, так, як на весні,

Трава росте і далі зеленіє.

Галина Потопляк

Розряди прислівників

Грецькі боги

 

 вересень