Як час летить. Як швидко все в природі.
Дівчатка всі одягнені по моді.
І їх батьки ще теж доволі стильні.
І ще дощі то тихі, то всесильні.
Трави на чорноземі тонкий пласт,
Квіток по полю торба, може дві.
І всі веселі, всі кругом живі.
Старенькі теж одягнені в пальтечка.
На коника накинута вуздечка.
І коники галопом, лиш курить.
Ой, як же час пришвидшено біжить.
Як його дні на сонці мерехтять.
Як його ночам тяжко засинать.
Як вечори рахують всі прибутки.
І як цвітуть весною незабудки.
Усе, як вихор, є і вже нема.
То мир, то тиша, то уже війна.
Чия земля? Твоя, моя, твоя.
І меду мало літом від роя.
І часу мало. Він щезає десь.
Ми молимося - дай нам хліба днесь.
І всі провини надбані - прости.
І дай нам сили хрест свій донести...
Галина Потопляк.
04.04.25