Однорідні члени речення.

Однорідні члени речення

Микола Вороний "Блакитна Панна"

"Блакитна Панна". Микола Вороний

Словосполучення

Словосполучення

 

 

А я люблю людей хороших!!

Не те щоб там святих,крутих!!

А так ,щоб не за душу гроші!

І так ,щоб принцип не на сміх.

Таких,щоб знали,що говорять!

Не лицемірних брехунів!

Що добрим словом душу молять,

І п'ятих не шука кутів.

Таких..що ріжуть по-живому!

Та пригортають без прикрас!

Що без дзвінка до свого дому!

І без ножа не колять нас!

Оце є справжні!І хороші!

Не шептуни і пліткарі!!

Та не беруть за душу гроші!

І по кістках не угорі!!!

З людьми такими справді легко!

Якось простіше по житті!

Запрошуйте їх часто вгості!

У них хороше на меті!

Світлана Дубницька

 

Ані суниць, ні полуниць,

Лиш повне поле попелиць.

Лишень кліщі, лишень дощі

І на хрестах плющі.

Хто нині цвіт заворожив,

Що він до літа не дожив.

Хто заморозив всі Карпати,

У кого відповідь шукати?

Ніхто не знає і не скаже.

Хто нині на покоси ляже? -

Чи тепле сонечко, чи мжичка,

Чи з неба сірого водичка.

Такі сьогодні наші будні -

Зима у травні, осінь в грудні,

А літо, як в жаркій Сахарі.

І Бог сидить собі на хмарі.

Сидить, гойдається, моргає.

Нікого ніби й не чіпає.

Але все відає про всіх

І має всього повний міх.

Там і цукерки, і драже.

Невже це нам усе, невже?

А, може, діткам лише діткам,

Отим заплаканим сиріткам.

А, може тітоньці без хати,

А, може, тортик цей солдату...

А нам усім ось ці печалі

І нерви із самої сталі.

І ще цей холод, ця моква.

Пташка в гнізді напівжива.

Квітка не пахне, град по брамі

І лиш молитва в божім храмі.

Цей зойк душі, сердець волання

І лиш на Бога сподівання.

На ту цукерку з його рук,

На дихання і серця стук.

Галина Потопляк.

20.05.25.

«Хто зважиться — вогняним наречеться» Олесь Бердник

 

 

Ідуть дощі. І жінка йде з дощами.

У кожній краплі ніжиться лицем

і людям тим, які їй не прощали,

вона прощає й дякує за це.

У цих дощах чомусь бракує солі.

Куди ж ідуть завжди сумні дощі?

І жінка йде завжди без парасолі,

у неї тепло й чисто на душі.

Тоді дощі опали тихим листом,

а зараз пахне скошена трава.

Ідуть дощі, мов пальці піаніста

по клавішах біжать, як по словах.

Оркестри крапель – і жіноче соло...

Вона весні відкрила диво з див,

бо віддала яскраву парасолю

тому, хто восени її любив.

Кольорові негативи #ОК

Просте й складне речення.

Просте і складне речення

Прості та складні речення

Другорядні члени речення

Однорідні члени речення

вірші

Олександр Олесь "По дорозі в казку"

Холодна зброя козаків.

Цікаві факти про козаків.

Імена по батькові

Творення імен по батькові

 

 

Невже ми літечка гостинці

Побачимо лиш на картинці.

Невже морози виссуть воду

Із мого рідного городу.

Невже глобальне потепління

Таке, як квіточка осіння,

Яскраве, але вже з морозом.

І сніг лежить під верболозом.

Такі часи. Такі реалії.

Підмерзли яблуні, конвалії.

Горіхи чорні, як смола.

Лиш зеленіє омела.

Та все зелене, все червлене,

Але чи вродить, моя нене,

Ця довга нива мого тата,

І ця пшеничка, що у брата.

І мерзнуть птахи-бідолахи.

Не гріють діда старі лахи.

Холодні пальці в баби Мані.

Такі травневі дні весняні.

А далі літо що подарить.

Чи приголубить, чи піджарить.

І чи пригостить, чи потішить,

Чи нас з нічим на полі лишить.

А ми притомні, непритомні,

Хтось при хоромах, хтось бездомні

Хтось на "нулі", хтось у резерві,

Хтось на живому лише нерві

Плекаєм кожну насінину

І любим неньку Україну.

І, як лелеки, попри втому

Вертаємось до свого дому.

Галина Потопляк.

12.05.25

 

и знаєте,так думала сьогодні,

Де маю відшукати ті слова..

Вони живуть..як на краю безодні,

І сива-сива стала голова..

Бузок цвіте, піони розпускають,

І навіть хтось із тортиком прийде..

Та вірні друзі щиро привітають,

Але вона..ще досі бідна, жде.

Одна з полону ,друга з-під Луганська,

А третя..я не знаю що сказать,

Забрала взимку та орда поганська,

Пішов до Бога син у двадцять п"ять..

Отак живуть,чи може й доживають..

Біленькі вишні,сиві матері,

Вони про свято завжди пам"ятають..

І ті піони синові,святі..

Як біг зі школи :"Мамочко,рідненька!"

Листівку гарну з вчителем зробив,

А мама все тулила до серденька..

Тепер лиш спогад душу спопелив.

На цю листівку дивимося із татом,

Там почерком написано кривим,

"Вітаю любу маму я зі святом!"

Таким весняним, ніжним ,дорогим..

Оце просте вітання від дитини,

Сьогодні ,як ніколи ,на порі..

Нарвуть піонів та ідуть до сина,

Мов пташенята, сиві матері..

Так дай вам Бог, якось навчитись жити..

Вдихати ті піони запашні,

Мовчать навік до вас ,могильні плити..

Лиш прилітають з неба журавлі..

То душі діток,летять до родини,

У Львів, Черкаси, Суми та Бахмут,

У Харків ,Запоріжжя щохвилини,

У всі міста,де мами їх живуть..

Стрічайте на подвір"ї журавляток,

Насипте їм ріднесеньким зерна,

А потім..якось треба відпускати,

До Божого небесного вікна..

Я прошу про одне, Всевишній Боже..

Ти їм здоров"я трішки збережи.

Бо лиш молитва матері поможе,

Що сина відпустила ,назавжди..

Хто дочекався, дякую Ісусе,

А хто чекає ,сили вам з небес,

Та знищити це зло Всевишній мусить,

Бо за людей прибитий,та воскрес!

Світлана Дубницька

Службові частини мови. Вигук

Поєднати емоцію з відповідним вигуком

 

 

О, старість, старість... З чим тебе "їдять".

Напевно, з цукром, щоб не так гірчило.

З тобою лиш на лавочці сидять.

З тобою небо вранці голосило.

Куди ти йдеш на двох своїх ціпках.

Куди спішиш? Тебе всі обганяють.

Твоя дорога вся вже у квітках,

Тобі пташки псалми небес співають.

О, старосте, о, мудросте, о, світ...

У тебе за плечима "еверести".

В тобі вже стільки пережитих літ,

Що годі кинуть, тяжко і донести.

Десь там, в очах, ще синіє весна.

В душі - любов, у пальцях - нитка й голка.

Ти в хаті, де стіна, лише стіна,

А за вікном сорока-балаболка.

Голубонько, сльоза на рукаві,

А крихти хліба, як суха макуха.

А твої ниви всі уже в траві

А під ногами з листя потеруха.

Ти доживаєш віку цього дні.

Ти знаєш це, але й не хочеш знати.

Ти кожен день, голубко, "на війні"

Щоб ці пороги тут перемагати.

Тримайся, люба, старість - Божий дар.

Не кожен доживе до цього стану.

Хай не спішить в твою весну гробар,

Не топче твою квіточку весняну.

А ти посидь, згадай як все було.

Бо пам'ять, якщо є, твоя опора.

Ти згадуєш, як все колись цвіло,

Та забуваєш те, що було вчора...

Галина Потопляк.

Засідання спільноти.

                                                     

Однорідні члени речення

Поширені та непоширені звертання

Звертання

Утвори звертання.

Звертання

Правопис частки НЕ з різними частинами мови

Правопис НЕ з різними частинами мови

НЕ з різними частинами мови

Олег Жолтіков - "Впали роси на покоси" (муз.О.Білаш, сл.Д.Павличко)

Кличний відмінок

Кличний відмінок іменників І відміни (жін. рід)

Іменник. Кличний відмінок.

 

 

Візьми мене,Боже,

за руку.

Коли мені дуже важко.

І може посунеться

з серця..

Та стану я легше пташки.

Я зможу далеко злетіти.

Побачити...і почути.

Людей, що з життя

забрали.

І з ними трішки побути.

Обнятися міцно-міцно.

Мовчати..хвилинку,

Мовчати..

А потім хоч надивитись.

І силу знайти..

Відпускати

Бо пташкою легко в небі..

У неї немає кордонів..

Не має над нею суддів..

Й безглуздих земних

законів..

Вона тільки радиться

з Богом..

Тому так і легко жити,

Сьогодні зерно шукає.

А завтра...

Крильми любити.

Та ми і не заслужили,

Щоб бути вільними в небі..

Щаслива птаха в польоті,

а більшого і не треба...

Розрадь мене,

Господи Боже..

І може та й легше

стане..

Нехай хоч у сні

побачу.

Боліти,

не перестане..

Світлана Дубницька.

.

Відокремлення обставин, додатків, уточнюючих членів речення

Відокремлені означення та прикладки.

Відокремлені обставини.

В.Нестайко "Чарівні окуляри"

 

 

Нам душу забрала проклята війна..

( Вірш написаний на реальних подіях,дуже просто написно,так щоб пам"ятали ми ціну.)

У горах високих жив майстер Ілля,

Кругом тільки небо,широка земля.

А в нього багатство,великий талант

Він тесля умілий,а ще музикант.

І було у майстра чотири сини.

Так добре у школі навчались вони.

Дружина померла,він сам годував.

І доброго діла іх завжди навчав.

Так важко їм було,і розпач і страх.

Як дітки хворіли,носив на руках.

І мився в куточку гіркими слізьми.

Та чесними виростив хлопців людьми!

Остапа тягнуло під небом літать,

Микола хотів на землі працювать.

Андрійко наш лікар,такий в нього хист!

Найменший Іванко у нас цимбаліст.

І рвалося серце,як зранку заграв!

Напевне і Господь у небі ридав.

Співав він про гори,бриніла струна.

Та сунуло горе ,проклята війна!

Забрали Остапа,Микола за ним.

Андрійко подався за братом своїм!

Лишився Іванко,як та сирота,

Він батька старого тепер догляда.

Убили Миколу, Остап там пропав.

А бідний Андрійко до орків попав.

І також не має, ні вістки ,ні сну..

Лиш вітер гойдає стареньку сосну..

Немає синочків..немає могил.

І батько немає піднятися сил.

Цимбали не грають,порвалась струна.

Так вирвала серце проклята війна.

Лиш пташка щебече і гори шумлять.

А де ж тії діти по світі лежать...

Іван біля батька, а він онімів.

Він досі чекає маленьких синів .

Чому? О ,Всевишній! Чому допустив?

Весь цвіт український катюга спалив!

Чому така доля чекала сумна..

Ти ж душу забрала проклята війна ..

Світлана Дубницька

Повість "Вітька + Галя"

"Вітя+Галя" В.Чемерис

 

 

Сьогодні травень зеленим гаєм

Вплітає в небо бузкові сни

А в серці й досі дзвінок лунає,

Що сповістив прихід війни...

Час зупинився, тоді о п'ятій...

Холола кава десь на столі

Гуділи танки...ревіли кляті...

І рвали спокій моїй землі,

І рвали душу, життя і тіло

Все шкереберть...все у вогні...

Як жити далі, щоб не боліло?

Як посміхатись юній весні?

Як не сварити втомлену долю,

Не рахувати надщерблених днів?

Знати, що так здобуваємо волю

Від чужоземних, скажених катів

Знати, що скоро прийде перемога

Цвітом бузковим вбереться земля

Видалить кожен додаток "Тривога",

Кожен додому приїде здаля

І запанує радість довкола

Небо сурмитиме нам новину,

Як наша ненька замучена й квола

Вранці вплітає у коси весну.

Аліна Войтенко

 

мокрі лати перелазу

сірі вигини дощок

боже, як безумно пахне

той безсовісний бузок

той шалений - я здаюся

у маршрути дощові

фіолетовість бузкова

залипає в голові

все минулося найкраще

шепче дощовий кришталь

головне, не озиратись

головне, аби не жаль

головне затанцювати

фа-мажор, веселий крок

головне, не пропустити

цей безсовісний бузок.

Власта Власенко