Блог Марухняк Ірини Сергіївни , учителя української мови та літератури

Нарешті сонце заповзло за горизонт,
На землю зиркнувши, ще раз, гарячим оком,
Все ожилО і навіть злий осот
Зітхнув з полегкістю, й наповнив листя соком.

Розправили листочки буряки,
Гарбуз ожив і нашорОшив "вуха",
Томати шикувалися в рядки 
З землі піднявшись - змучила посУха.

ЖадАнна прохолода! Тут і там,
З'явились люди на своїх левадах
(Які, з за дня, ховались по хатах),
Аби, на грядочках своїх, поправить вади...

А ось вже й сутінки... Закінчується день.
Вже кличе мама підлітків до хати,
Хтось, ще мантачить кОсу: дзень-дзень-дзень...
Не встиг, напевне, дядько - "домахати".

Затихло все. Зморилося село.
Завис в повітрі запах матіоли
І запах цей, і ніч - бере в полон,
Який ви не забудете ніколи...

                                                     Еміль Дубров