КЗССР "Ліцей імені Героя України Миколи Паньківа "

четвер, 10 лютого 2022 р.

 Помалу йдемо до весни.

Повільно, тихо, крок за кроком.

Зима ще хвалиться саньми,

Ще тулиться до хати боком.

Ще сіє, сіє і не спить.

Ще капризує серед ночі.

До долу віхола летить

І падає в зелені очі.

Помалу, але вже пора.

Пора подумать про насіння.

І вимести сніги з двора,

Зустріти перше потепління.

Напекти шишечок, коржів

І пригостити пташку ними.

Вона пробудеться від снів

І прожене холодні зими.

І защебече, заспіва.

Залопотить крильми в гніздечку.

Проклюнеться в землі трава.

Впряжеться коник у вуздечку.

Усе довкола оживе.

Усе кругом зазеленіє.

Вода в полях сніги порве,

Квітками небо зарясніє.

Вже скоро Стрічання. А там

Підемо спішною ходою

Щоб за горбами сам на сам

Зустрітись з ранньою весною.

Г.Потопляк.   

Зірка Мензатюк

середу, 9 лютого 2022 р.

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО: НЕ ШКІЛЬНА БІОГРАФІЯ

 

 Це не життя, це біг, калейдоскоп.

Давно не вальс, а джаз-модерн, хіп хоп.
Це пісня без мотиву і без слів.
Це ріки без води і без човнів.
Шаленний темп. Вже двадцять другий рік.
Дорослі діти, сивий чоловік.
Без смаку масло і хода не та.
І вже хустина личить на свята.
І світ не той, і обіцянок тьма.
Не та весна тепер, не та зима.
І "Дія" зависає і "Приват".
І лише той, як і колись, солдат.
І мати й батько, й з вишнями пиріг.
І ця весна холодна біля ніг.
Але цей темп, ця швидкість BMW
І в грудях серденько живе і неживе.
Спішать усі. Куди вони женуть.
Куди вітри свої жалі несуть.
Потрібно йти і бачить хмарку сизу
І як з під неї едельвейси лізуть.
І первоцвіти пробивають кригу.
І проліски вистрибують з під снігу.
Шаленний темп - це риса, чи ознака.
Але за все це Господу подяка.
Г.Потопляк.

понеділок, 7 лютого 2022 р.

 Проснувся ранок, став на ноги.

В снігу одвірки і пороги.
Насипало, напорошило.
Кожухів вовняних нашило.
Надуло листячка під браму.
Змінило щастя панораму -
Тепер в пошані теревені
І зернята з гарбуз в кишені.
Тепер бур"ян не процвітає.
Подвір"я теж не заростає.
А паморозь блищить на шапці.
А в хаті модні піч і капці.
Тепер надулось пташеня.
Шкребеться в двері кошеня.
Проснувся ранок, затремтів
Та й тихо біля столу сів.
І в саму пору чай з лимоном.
Комусь для сили сало з хроном.
Кусочок хліба не завадить.
А ранок руки твої гладить.
І кличе день уже до праці
Без подарунків, без овацій,
А лиш з натхненням - за лопати,
Сніг від порогу відкидати.
Зима, зима, твої покої
З пахучої, липкої хвої.
Твої обійстя в білизні
І сині квіти на вікні.
І в тебе стільки див і свят.
І стільки з кавою горнят,
Що вистачить нам до весни.
А нині білі ясени.
Г.Потопляк.

 Не та тепер у нас зима -

Бурчав під ніс старий Кузьма.

Не ті сніги, якісь убогі.

Лиш падають і вже вологі.

Вже тануть, тонуть у воді.

Лежать околиці руді.

На хвіртці мох, на дверях сирість

І як відчути Божу милість.

Як до тепла у січні звикнуть.

І Морозенка за вус смикнуть.

Зігрітися і взять лопату

Та й викидати сніг за хату.

Не та зима. Все вперемішку.

Весна готує нам лемішку.

А літо борщ із лободи.

А осінь пійло із води.

Бурчав Кузьма, а з ним і Гриць -

Зимою і без рукавиць?!

Ну як, скажіть, ну як це, як

Щоб був на часі кобеняк.

Такі часи. Модерні зими.

Сніг і мороз є дорогими.

Дешеві - трина, сіра мряка

І неміч і хвороба всяка.

Бурчав Кузьма і пес казився.

Шпак на калині примостився.

І просиналася трава.

Мовчала баба снігова.

Г.Потопляк.  

НУШ. Українська мова, 5 клас: як навчати компетентнісно?

пʼятницю, 4 лютого 2022 р.

Чергування У-В

Чергування у-в, і-й (розподіл)

Класика української літератури: як зацікавити учнів, аби не ламати зуби через «забронзовілість»

Олександр Довженко — засновника "Поетичного кіно"