Знов бунтує рюкзак –
не вміщає ніяк
всіх підручників шкільних,
та кросівок до них,
та м’яча, та бутербродів…
Крекче і гукає: «Годі!..»
Наталка Поклад.
Що розважає і донечку, й сина?
Іграшка! Скаже вам кожна дитина.
Іграшка – радість, що бавить і вчить,
Іграшка поруч – уже й не болить.
Іграшка стільки можливостей має,
Іграшка стільки світів відкриває.
Іграшку дати свою не шкодуй,
Лагодь, піклуйся, як друга шануй.
Іграшку можна собі змайструвати,
Іграшці можна про все розказати.
Друг засмутився, то друга потіш,
Гратися разом завжди веселіш.
Моя державо, вільна, сильна, горда,
Бо маєш символи одвічної свободи,
Рушник і вишиванка неповторна -
Це генетичний код мого народу…
Моя країно, в кожнім серці пророста
Незламність, воля, правда щира,
У День вишиванки зливаються серця
В єдину пісню Перемоги й Миру…
.jpg)
.jpg)
Уже в музеї і вінки, і свити.
І шапки-бирки тяжко уявити.
І плахти, і запаски із каймою
Давно покрились долі сивиною.
В музеї дохи, камизельки, гуні.
І там же курені, з токами клуні.
Весь крам в сувоях з конопель і льону
Пропав з життя і навіть лексикону.
Знайшли свій прихисток в музеї бодні, ступи.
Там всі віки зібралися докупи.
Там черепки з печатками на лобі
Давно лежать на припіку в жалобі.
І баби кам"яні, і дошки з "Чайки"
Стоять, лежать, загорнуті в куфайки.
І мідяки там за свою монету.
І там життя давно без марафету.
Усе в музеї - цілії епохи
Розповідають про життя Явдохи.
І її мужа - мужнього Кіндрата.
Ось цим усім історія багата.
Ось цим вона і дотепер красива.
Хоча давно її голівка сива.
Та руки все ще плуга пам"ятають.
В музеях люди доленьку ховають...
Г.Потопляк.
Одного дня прокинусь на світанку
Як завжди, каву вип'ю запашну...
Новини перегляну звично зранку,
А там ні слова більше про війну...
А там про мир... Про вільну Україну,
Про перемоги наші й здобуття...
Там про мою оновлену країну,
Яка іде в щасливе майбуття.
Там будуть всі невпинно говорити
Про мужній наш, нескорений народ...
А ми свободу будем залпом пити -
Одну з найвищих в світі нагород...
.....
Прокинусь я щаслива на світанку,
Як завжди каву вип'ю запашну...
І у новинах кращого із ранків
Я не почую більше про війну...
09.05.2023
®️ Катерина Рабчун- Мосійчук
Весна, весна, в тобі така спокуса.
Така цнота й відкрите декольте.
І пахне мед з зеленого обруса.
І сяє небо боже і святе.
Майовий день як білосніжна марля
Лежить на витинанках споришу.
Його сади - його свята приймальня.
Я в неї входжу й діток колишу.
Торкаюсь гілки яблуневих дзвонів.
Вона вся біла у рожевій млі.
Заходжу тихо до святих хоромів,
Торкаюсь серцем рідної землі.
І п"ю снагу з роси і цього цвіту.
Хвилююсь разом з ним і десь лечу.
Я хочу тут і мріяти, і жити
В обіймах мальв, півоній, косачу.
Я хочу плакать лише від цвітіння
Солодких яблунь і гірких вишень.
Стоїть пора весняна, не осіння,
Її нектар цілющий, як женьшень.
Г.Потопляк.
