Осінній день, а втім – вже Катерини,

Дмитро, Роман відбули іменини,

Михайло білим конем гарцював,

Листопад Зимі руку цілував.

Шукають змерзлих пальців рукавички,

у пошуках смачненького синички,

снопами стали в хаті хризантеми,

поети строчать Осені поеми.

Вже мак підсох, полускані горіхи,

бурульки перші висять попід стріху.

От, і Григорія - вже скоро піч білитимуть,

а там жінки дванадцять страв варитимуть.

Горішка прагне всюдисуща білка,

відлунням літа зі шипшини гілка.

З Зимою ще змагається трава,

гелгочуть гуси, певно до Різдва…

Леся Дмитерко

24.11.2023

Частини мови

 

 

  Не засуджуйте! Звідки вам знати,

Що кому довелося пройти?

Скільки сили прийшлося віддати,

Щоб піднятись і далі іти?!

Не засуджуйте! Як не старайтесь,

Вам не влізти у тіло чуже.

Тож, словами гіркими не крайте

Чиюсь душу, як гострим ножем.

Не засуджуйте! Вам не почути

Крик душі і емоцій розрив...

Тільки той здатен біль чийсь відчути,

Хто теж саме колись пережив.

Не засуджуйте і не пліткуйте.

Словоблуддя - це підлість і гріх.

За своїми ділами слідкуйте,

Розберіться у вчинках своїх.

Не засуджуйте! Люди всі різні.

А життя - це всього лише мить...

Помоліться, допоки не пізно

І прощення у Бога просіть.

Не засуджуйте! Краще покайтесь.

Від гріхів свою душу звільніть.

В своє серце частіше вдивляйтесь

І за Божим законом живіть!

Ольга Тріфонова

 

 Я БУДУ ЖИТИ

Поломані мости..розбиті долі...

Дніпро розлите поміж берегів..

Кров'ю забарвлені червоні маки в полі..

Й сумні до болю пісні журавлів.

Мертві міста..спустошені домівки..

Загублений дитячий черевичок, лялька на землі..

Обпалені калиновії гілки,

Чиясь бандура догоряє на золі.

Та я стою - скалічена й прекрасна..

Та я стою- скровавлена й міцна..

Утоплена і спалена не раз, але безстрашна..

І воскресаю до життя як та весна.

Мене втопити і спалити

 не- мож -ли- во..

В мені тече цілюще джерело...

Я- УКРАЇНА, прапор свій несу сміливо..

Я буду жити всім смертям на зло!!

Оксана Лесик-Падучак

Червень 2023

 

Калина багряна. Студена вода.

Жовтіє береза  й осика.

А в світі то радість, а то лиш біда.

І осінь холодна й велика.

А в світі тривога, багато тривог.

І викликів, фарсу, комедій.

На все це із неба дивиться Бог.

І лиш півжиття до трагедій.

Півмилі до світла, два кроки до тьми.

А в світі царі-арлекіни.

Обшарпана бідність повзе коліньми.

В багатства зерно до зернини.

Маєтки і яхти, півсвіту землі.

І банки із сріблом і златом.

А в бідності пенсії зовсім малі.

І вибори  знову з плакатом.

І знову війна, і знову вона.

І вірус нас косить й жирує.

А скоро ще й холод, марудна зима

Осінні дороги зруйнує.

Зникає духовність, пропали пісні.

Настала пора лиш молиться.

А як же нам тепло було навесні.

Тепло і донині нам сниться.

Г.Потопляк.

Хроніки гідності

 

Гідність для тих, хто гідний.

Воля для тих, хто вільний.

Мужність для тих, хто мужній.

Сила для тих, хто сильний.

Що може знати про Гідність той, хто її не має?

Що може знати про Волю той, хто її не знає?

Що може знати про Силу той, хто боїться Сили?

Кожному по потребах Доля чесноти вділить.

Кожному по заслузі,

Кожному по потребі.

Ким тобі в світі бути –

Вибір в руках у тебе.

(С) Юрій Руф

"Ваніль чи сталь?!"

2021

                               

                                         

                                        

                                       

                                        

                                       

                                       

 

Іде по світу українка...

По вуличках старої Праги.

Така звичайна.

Гарна жінка.

Спішить кудись.

Думок ватага...

Її впізнаєш з-поміж інших.

У неї очі -- два озерця

солених сліз, печалей різних.

І тýга, схована під серцем...

Іде по світу українка...

П'є чай в кав'яреньці Варшави.

Душа її -- як цвіт барвінку.

Та доля не була ласкава...

У неї крила за спиною.

Молитва завше на вустах.

Вона -- нескорена війною...

Вона -- як перелітний птах...

Іде по світу українка...

В чужім Стокгольмі, чи в Брюсселі...

Як на вітрах мала пір'їнка.

Тендітна. Мила. Невесела.

У неї коси -- колосками.

І вишиванка під плащем.

Вона -- найкраща в світі мама.

Тільки у грудях часом щем...

Блукають світом українки...

Як ті пацьорки від коралів.

Несуть красу і долю жінки.

І купу наших "ритуалів".

Із львівським шармом варять каву.

Печуть найкращі в світі пляцки.

Тримають стрій, дітей, поставу...

Зганяють вроки і болячки.

Пісень співають про калину.

Вчать мови ( хочуть підкорити)

І, часом, лаються (грамину)

гуцульським славним колоритом.

Ладнають обгорілі крила,

щоб в день якийсь, (за всі відмінний)

злетіти в небо.

І щасливо

в гніздо вернутись.

До коріння...

Людмила Галінська.

 

Добрий ранок, українці!

Прошу вас, тримаймось!

І хоч ворог підлий , лютий..

Ми усі єднаймось.

Не сварімся без причини,

Бо він лиш радіє,

І про нашу Україну,

Вже давненько мріє.

Не все добре в кожній хаті,

Бо ми грішні люди..

Так і в світі не все добре,

Мінуси є всюди

І в Німеччині і в Польщі,

В Греці у Штатах,

Але рідну батьківщину,

Треба рятувати.

Тож гуртуймось, українці!

Так як на початку,

Помагаймо всі взаємно,

Й буде все в порядку,

Ця істота піде в пекло,

Там її чекають!

Українці не здаються,

А перемагають!

.

І "Калина"залунає,

Заростуть руїни,

Витре сльози ,

Усміхнеться...

Моя Україна.

Світлана Дубницька.

 

Соловейку ,брате милий

Заспівай на дубі..

Розірви мені ти серце..

На високім зрубі..

Я далеко від домівки..

Хоч й тут Україна...

Заспівай же,соловейку.

Брате мій єдиний..

Хай понесе вітер пісню..

У гори до мами...

Відчиняйте йому вікна..

І двері,і брами..

І заплаче сива мати..

А батька немає..

І за буйним вітром східним

Синочка згадає..

Так заспівай соловейку..

Щоб у небі чули...

Щоби Господь нас побачив

Щоби не заснули...

Щоби Бог нас не залИшив,

На чужому полі..

Щоби всі ми дочекали,

Україні волі.

Не вий собі тут гніздечка,

Щоби не розбили..

Ти лети до мого дому,

Як ще маєш сили...

І співай,мій соловейку,

Так ріж по-живому!

Дай нам, Боже ,брати й сестри

Вернутись додому..

Світлана Дубницька.

Написання пів окремо і разом

Правопис слів з пів, напів-

Правопис слів разом, окремо та через дефіс

Не з дієсловами.

Не з дієсловами

Не з дієсловами

Козаки повісті "За сестрою"

Андрій Чайковський "За сестрою"

А.Чайковський "За сестрою".

Способи словотворення

 

Визнач спосіб дієслів

Правопис особових закінчень дієслів

Способи дієслів

Права та обов’язки педагогічних працівників у сфері освіти

Іван Франко – Письменник. Політик. Академія наук в одній особі | Ірина Фаріон

Твірне слово

Слова непохідні й похідні

 

 

Не журись, що прийшов листопад.

Хоч без листя, та ще не зима.

І що обмаль у нього принад,

І краплинка по шибці сплива.

Сірі хмари і дощ - не біда.

Свіжий вітер, ще не буревій. 

Тільки б мати на світі жила,

Тільки б син повернувся живий.

Не сумуй, що промерзла земля.

Сонце встане, розтопить той лід.

Тільки б віра у серці була

І в житті не згубився твій слід.

Що б не трапилось, не нарікай,

Краще руки до неба знеси.

І на Господа все уповай.

Добре серце цінніше краси.

Не лякайся, що осінь пройшла. 

Перебудем усі холоди.

Перемога би тільки була. 

І не стало на світі війни.

Людкевич Ганна.