... Пів світу плаче, пів світу скаче...

Таке життя...

Хтось в камуфляжі, а хтось в ВЕРСАЧЕ...

Не відкриття...

Хтось помирає, хтось заробляє...

На цій війні...

Отут вже кожен сам обирає...

Що у ціні.

Для когось воля щаслива доля...

Для когось страх...

Хтось в повен зріст посеред поля...

Хтось по ярах...

Хтось мовчки робить не горлопанить...

Хтось лиш кричить...

Один лікує, а інший ранить...

Коли мовчить.

Хтось розуміє, хтось не уміє...

Пізнати суть...

Хтось геть заслабне, а хтось зміцніє...

Пройшовши путь...

Комусь для щастя достатньо промінь...

Комусь весь світ...

Когось потопить весняна повінь...

Хтось зробить пліт.

Для когось в радість зустріти старість...

Дожити день...

Хтось вірить в долю, а хтось в реальність...

Одну лишень...

І всі звемося людьми неначе...

Не відкриття...

Пів світу плаче, пів світу скаче...

Таке життя.

Галина Момот (26.04.2023.)

Котра година?

Компетентнісний підхід у вивченні правопису: від теорії до практики

 

 

Цвітуть садки, а холод, всюди холод -

Сніги в Карпатах, вітер і дощі.

І скапує із вишень гіркий солод.

І кутаються у туман кущі.

У нас війна, в Європі мир і спокій.

Поля, як ляльки, чисті й осяйні.

А ми у прірві ой, якій глибокій.

А ми щодня живемо на війні.

Чому, чому? І чим так завинили.

Тому що на межі добра і зла?

Тому що засмітили душ могили.

Тому що вигнали нас злидні із села?

І "батюшка" "кадилить" нас, "кадилить".

І "матушка" на кліросі співа.

Тому, напевно, і голубка квилить.

Тому, напевно, й жалить кропива.

І ми вмираєм за ті білі села.

І за міста ми гинем кожну мить.

І кличемо то Бога, то Ангела.

І йдемо побратимів хоронить.

Садки цвітуть, а роздуми осінні

А мрії лиш про мир і рідний край.

І в нас жовтіють квіти на камінні -

То вбиті діти, ти їх не зривай...

Г.Потопляк.

Найпоширеніші мови світу

 

"Мій тато став зіркою"

ЗБІРНІ ЧИСЛІВНИКИ

Числівник. Групи числівників. Відмінювання

Числівник

Знайди помилку

Оксана Сайко "Гаманець"

"Таємне Товариство Боягузів, або засіб від переляку №9"

Фантастичне і реальне у "Таємному товаристві боягузів"

Кросворд за повістю Л. Ворониної "Таємне товариство боягузів"

 

Тихе відеовітання для ЗСУ

 Місила паску, колись, бабуся,

хрестила тісто в великій мисці.

А я сопіла :" І я навчуся,

колись, як буду на твому місці..."

В білéнькій хустці. Ошатно вбрана.

Німа та строга. Лиш "Отче наш "...

І кухня чиста, ще ледь заспана,

ховала з ночі мисòк тираж.

І пахло раєм в старій хатині.

Молочні ріки збігали вниз,

крутились в денці, як в'юн по глині,

мов промінь світла між білих риз.

Жовтки, мов сонце посеред ночі,

злітались вкупку. Цукрився світ.

Місилось тісто, що бýло мочі

і спав клубочком край печі кіт.

Той дух ванілі, медів, цитрини

шугав край носа. Усіх дражнив.

Лягали поруч легкі хмарини

із борошèнця. То диво з див...

Сопіло тісто в святковій мисці.

Бабуся тàкож. І я. Удвох.

Сходила паска, як день -- врочисто.

І десь у небі всміхався Бог..

Людмила Галінська

 Цвітуть сади, від вчора почали.

І перша побіліла абрикоса.

А потім слідом сливи зацвіли,

А потім алича зеленокоса.

Цвітуть вони, не знають про печаль.

І про бої на сході геть нічого.

Пелюсточки летять у синю даль,

А приймочки торкаються святого.

Запліднюється божая роса

Й стікає миром по весняній сливці.

Вже з вишні дим малиновий звиса,

Та й завмирає на сріблястій гілці.

Та й пахне вже солодким, не гірким.

Не тліє горизонт, а вже палає.

Повзе зі сходу то туман, то дим,

І Воїн світла східний фронт тримає.

А сад цвіте й не думає про смерть.

Не думає про заморозки в квітні.

Життя тече - зерно, солома, дерть,

А над ланами птахи перелітні.

А над землею сонячна блакить

І вітерець куйовдить яблунь коси.

Легенько дощик в шибку торохтить

І мочить мої білі абрикоси.

Г.Потопляк.

Другорядні члени речення

Головні та другорядні члени речення

Словосполучення

Штучний інтелект як інноваційний інструмент для розвитку читацьких навичок

 

https://www.youtube.com/live/hzWdJsd17x8?feature=share

 

-Ой, чому ж ти, вербо, віти опустила:

Чи журба на серці чи весна не мила?:

Вітер -розбишака їй куйовдив  кіски...

-Вранці дуб старезний обіймав берізку.

Їй співав на вушко серенаду ніжну,

Гладив своїм листям сукню білосніжну.

А, з приходом нічки, дарував їй зорі,

Обіцяв стосунки - світлі та прозорі.

На наступний ранок дуб той похилився

Й до сосни старої міцно притулився .

Так стоїть і нині дуб старий скрипучий,

Вигляд має бравий, але менш рішучий.

На берізок білих тільки поглядає,

До сосни схилившись, стогне та зітхає.

Хоч кора у зморшках і немає чуба -

Все ж весна впливає на гормони дуба.

А тому я, вітре, опустила віти,

Щоби, ненароком, не зірвав ти квіти -

Від твоїх обіймів серце навпіл рветься:

Молодість усім нам тільки раз дається.

Надія, Козлова

 

Є телефони, що ніколи не задзвонять,

Є телефони, що мовчатимуть завжди…

Є телефони в не врятованих долонях,

Є телефони - їх ніколи не знайти…

Квартири є, в яких повилітали двері,

І є без вікон, а не тільки без дверей,

І є квартири, що лишились на папері,

І є квартири, що лишились без людей.

І люди є, які в майбутньому полоні:

Без телефонів, або навіть без квартир,

А є ще люди, що лишились в телефонах

Одним ім’ям, яке так схоже на пунктир…

06-04-2022 В. Пригорницький

 Ми всі свої, ми діти України.

Ми всі за Волю, ворог проти нас...

Ми виросли із кореня калини

І нам калина за іконостас.

Ми, як один, п"ємо дніпрову воду.

Їмо калач з пшеничного зерна.

Ми маєм хист і неймовірну вроду,

Таку як має дівчина-весна.

Ми маєм силу і човни козацькі.

У небі шлях до Криму із зірок.

Ми пам"ятаємо вози чумацькі

І сіль на них, як золотий пісок.

Як бірюза - поліський льон на полі.

Як та смола - чорнющий антрацит.

У всі віки ми прагнем лише Волі

І піднімаємо її на щит.

Нам треба лиш своє й свої порядки -

Хатина біла, вишня і верба.

На Паску - паска, на Різдво колядки.

І щоб стежина в поле голуба.

І щоб рої летіли над садочком,

Щоб в місті були правила свої.

Щоб квітень вабив молодим листочком

І тьохкали у серці солов"ї.

Ми прагнем волі, геть царів із трону.

Ми боремось за Волю кожну мить.

Ми створені з металу і бетону.

Та наше серце чує і болить.

І серед нас є "гниди", є сексоти.

Герої й зрадники, є ворог й не один.

Є в нас війна і повен міх гризоти.

Є Київ, Сміла, Бахмут, Чигирин.

Є боротьба і знову лиш за Волю.

За Рідний край, за землю і ліси.

Триває бій. Ми творим свою Долю

І промовляєм - Господи, спаси.

Г.Потопляк.

Числівники

Елеонор Портер. "Полліанна". Впізнай героя

Числівник у фразеологізмах

Який числівник?

Числівник як частина мови

 

- Посуньтесь, хлопці, сяду біля вас,-

Сказав білявий молодий хлопчина.

Ще вчора, певне, танцював він вальс,

Сьогодні - в собі впевнений мужчина.

- Ти звідки родом? Скільки тобі літ?-

У нього запитали такі самі.

Бо видко, що й вони недавно світ

Чарують ледь помітними вусами.

І почалась розмова, звідки хто,

Хто чим раніше у житті займався.

Один сказав:

 - Не встиг купить авто,

А інший:

-Лиш недавно закохався.

Хтось вихвалявся, що у них сади...

Їх було троє, десь із - під Полтави.

До когось не доходять поїзди,

У когось ще не скошені отави.

- У мене вчора народився син.

- У мене, хлопці, восени весілля.

- Я у своїх батьків лише один.

Як повернусь, ото буде застілля.

Аж раптом голос: 

- Хлопці, я до вас.

Притихли всі, лиш відізвався ротний:

- Вже обмаль місця, ще тобі не час.

Живи, браток, живи, бо ти трьохсотий.

Посуньтесь, хлопці...

Таня Алексійчук.