Цвітуть садки, а холод, всюди холод -
Сніги в Карпатах, вітер і дощі.
І скапує із вишень гіркий солод.
І кутаються у туман кущі.
Поля, як ляльки, чисті й осяйні.
А ми у прірві ой, якій глибокій.
А ми щодня живемо на війні.
Чому, чому? І чим так завинили.
Тому що на межі добра і зла?
Тому що засмітили душ могили.
Тому що вигнали нас злидні із села?
І "батюшка" "кадилить" нас, "кадилить".
І "матушка" на кліросі співа.
Тому, напевно, і голубка квилить.
Тому, напевно, й жалить кропива.
І ми вмираєм за ті білі села.
І за міста ми гинем кожну мить.
І кличемо то Бога, то Ангела.
І йдемо побратимів хоронить.
Садки цвітуть, а роздуми осінні
А мрії лиш про мир і рідний край.
І в нас жовтіють квіти на камінні -
То вбиті діти, ти їх не зривай...
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар