Ми всі свої, ми діти України.
Ми всі за Волю, ворог проти нас...
Ми виросли із кореня калини
І нам калина за іконостас.
Ми, як один, п"ємо дніпрову воду.
Ми маєм хист і неймовірну вроду,
Таку як має дівчина-весна.
Ми маєм силу і човни козацькі.
У небі шлях до Криму із зірок.
Ми пам"ятаємо вози чумацькі
І сіль на них, як золотий пісок.
Як бірюза - поліський льон на полі.
Як та смола - чорнющий антрацит.
У всі віки ми прагнем лише Волі
І піднімаємо її на щит.
Нам треба лиш своє й свої порядки -
Хатина біла, вишня і верба.
На Паску - паска, на Різдво колядки.
І щоб стежина в поле голуба.
І щоб рої летіли над садочком,
Щоб в місті були правила свої.
Щоб квітень вабив молодим листочком
І тьохкали у серці солов"ї.
Ми прагнем волі, геть царів із трону.
Ми боремось за Волю кожну мить.
Ми створені з металу і бетону.
Та наше серце чує і болить.
І серед нас є "гниди", є сексоти.
Герої й зрадники, є ворог й не один.
Є в нас війна і повен міх гризоти.
Є Київ, Сміла, Бахмут, Чигирин.
Є боротьба і знову лиш за Волю.
За Рідний край, за землю і ліси.
Триває бій. Ми творим свою Долю
І промовляєм - Господи, спаси.
Г.Потопляк.
Немає коментарів:
Дописати коментар